українізуватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | українізува́тися, українізува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | українізу́ймося, українізу́ймось | |
| 2 особа | українізу́йся, українізу́йсь | українізу́йтеся, українізу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | українізува́тимуся, українізува́тимусь | українізува́тимемося, українізува́тимемось, українізува́тимемся |
| 2 особа | українізува́тимешся | українізува́тиметеся, українізува́тиметесь |
| 3 особа | українізува́тиметься | українізува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | українізу́юся, українізу́юсь | українізу́ємося, українізу́ємось, українізу́ємся |
| 2 особа | українізу́єшся | українізу́єтеся, українізу́єтесь |
| 3 особа | українізу́ється | українізу́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| українізу́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | українізува́вся, українізува́всь | українізува́лися, українізува́лись |
| жін. р. | українізува́лася, українізува́лась | |
| сер. р. | українізува́лося, українізува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| українізува́вшись | ||