укоїтися 2 значення

-1-
дієслово доконаного виду
(скоїтися) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив уко́їтися, уко́їтись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа уко́їться уко́яться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уко́ївся, уко́ївсь уко́їлися, уко́їлись
жін.р. уко́їлася, уко́їлась
сер.р. уко́їлося, уко́їлось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́ївшись

Словник синонімів

СТА́ТИСЯ (про непередбачену подію, випадок і т. ін. - відбутися), ТРА́ПИТИСЯ, СТА́ТИперев. безос., рідше, УЧИНИ́ТИСЯ[ВЧИНИ́ТИСЯ], ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ПОДІ́ЯТИСЯрозм., УТРА́ПИТИСЯ[ВТРА́ПИТИСЯ]перев. безос., розм., ЛУЧИ́ТИСЯдіал.; ЗЧИНИ́ТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, СТРЯСТИ́СЯпідсил., УКО́ЇТИСЯ[ВКО́ЇТИСЯ] розм. (про щось небажане, недобре). - Недок.: става́тися, трапля́тися, става́ти, учиня́тися[вчиня́тися], приключа́тися, зчиня́тися, ко́їтися, стряса́тися. - Що сталося? - запитав Оксен, витираючи спітнілого лоба... (Григорій Тютюнник); - Не знаєте, що трапилось? - Щойно дзвонив на електростанцію. Кажуть - аварія (А. Головко); - А що! - таки по-моєму стало! - сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Кілька разів.. у стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); Стареньку сусідку їхню, кажуть, забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравченко); Дівчата.. розказують, що без неї лучилося на досвітках (Панас Мирний); Недавно зчинився по селах заколот (Лесь Мартович); Їм здавалося, що в полку нагло скоїлася якась трагедія, і треба чимдуж поспішати туди (О. Гончар). - Пор. 1. відбува́тися.
-2-
дієслово доконаного виду
(вгамуватися) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив уко́їтися, уко́їтись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа уко́їться уко́яться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уко́ївся, уко́ївсь уко́їлися, уко́їлись
жін.р. уко́їлася, уко́їлась
сер.р. уко́їлося, уко́їлось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́ївшись

Словник синонімів

СТА́ТИСЯ (про непередбачену подію, випадок і т. ін. - відбутися), ТРА́ПИТИСЯ, СТА́ТИперев. безос., рідше, УЧИНИ́ТИСЯ[ВЧИНИ́ТИСЯ], ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ПОДІ́ЯТИСЯрозм., УТРА́ПИТИСЯ[ВТРА́ПИТИСЯ]перев. безос., розм., ЛУЧИ́ТИСЯдіал.; ЗЧИНИ́ТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, СТРЯСТИ́СЯпідсил., УКО́ЇТИСЯ[ВКО́ЇТИСЯ] розм. (про щось небажане, недобре). - Недок.: става́тися, трапля́тися, става́ти, учиня́тися[вчиня́тися], приключа́тися, зчиня́тися, ко́їтися, стряса́тися. - Що сталося? - запитав Оксен, витираючи спітнілого лоба... (Григорій Тютюнник); - Не знаєте, що трапилось? - Щойно дзвонив на електростанцію. Кажуть - аварія (А. Головко); - А що! - таки по-моєму стало! - сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Кілька разів.. у стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); Стареньку сусідку їхню, кажуть, забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравченко); Дівчата.. розказують, що без неї лучилося на досвітках (Панас Мирний); Недавно зчинився по селах заколот (Лесь Мартович); Їм здавалося, що в полку нагло скоїлася якась трагедія, і треба чимдуж поспішати туди (О. Гончар). - Пор. 1. відбува́тися.

Словник відмінків

Інфінітив уко́їтися, уко́їтись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уко́ймося, уко́ймось
2 особа уко́йся, уко́йсь уко́йтеся, уко́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уко́юся, уко́юсь уко́їмося, уко́їмось, уко́їмся
2 особа уко́їшся уко́їтеся, уко́їтесь
3 особа уко́їться уко́яться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уко́ївся, уко́ївсь уко́їлися, уко́їлись
жін.р. уко́їлася, уко́їлась
сер.р. уко́їлося, уко́їлось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́ївшись