-1-
дієслово недоконаного виду
(робити рівною поверхню, їздячи котком)

Словник відмінків

Інфінітив уко́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уко́чуймо
2 особа уко́чуй уко́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уко́чуватиму уко́чуватимемо, уко́чуватимем
2 особа уко́чуватимеш уко́чуватимете
3 особа уко́чуватиме уко́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уко́чую уко́чуємо, уко́чуєм
2 особа уко́чуєш уко́чуєте
3 особа уко́чує уко́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уко́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уко́чував уко́чували
жін. р. уко́чувала
сер. р. уко́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́чувавши
-2-
дієслово недоконаного виду
(котячи, просувати в середину чогось)

Словник відмінків

Інфінітив уко́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уко́чуймо
2 особа уко́чуй уко́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уко́чуватиму уко́чуватимемо, уко́чуватимем
2 особа уко́чуватимеш уко́чуватимете
3 особа уко́чуватиме уко́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уко́чую уко́чуємо, уко́чуєм
2 особа уко́чуєш уко́чуєте
3 особа уко́чує уко́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уко́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уко́чував уко́чували
жін. р. уко́чувала
сер. р. уко́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́чувавши

Словник відмінків

Інфінітив уко́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уко́чуймо
2 особа уко́чуй уко́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уко́чуватиму уко́чуватимемо, уко́чуватимем
2 особа уко́чуватимеш уко́чуватимете
3 особа уко́чуватиме уко́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уко́чую уко́чуємо, уко́чуєм
2 особа уко́чуєш уко́чуєте
3 особа уко́чує уко́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уко́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уко́чував уко́чували
жін. р. уко́чувала
сер. р. уко́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́чувавши

Словник синонімів

В’ЇЖДЖА́ТИ[УЇЖДЖА́ТИ] (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось),В’ЇЗДИ́ТИ[УЇЗДИ́ТИ], ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ[УКО́ЧУВАТИ]розм.,ВКО́ЧУВАТИСЯ[УКО́ЧУВАТИСЯ]розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ[УСКА́КУВАТИ] (швидко). - Док.: в’ї́хати[уї́хати], заї́хати, вкоти́ти[укоти́ти], вкоти́тися[укоти́тися], влеті́ти, вско́чити[уско́чити]. У двір в’їжджала ціла валка карет (І. Нечуй-Левицький); Коні були добрі, і за годину загін в’їхав у мовчазний зимовий ліс (О. Донченко); В село в’їздили [партизани] з піснями (Ю. Яновський); Коли це ворота рип: заїжджають до двору черкеси в шапках (Григорій Тютюнник); Залізна брама стояла широко отворена, і віз за возом заїздив на подвір’я (О. Кобилянська); Коли Гарецький вкотив на подвір’я Огієвських, Таїсія Федорівна.. не впізнала, хто завітав до них (П. Кочура); Потім віз м’яко вкотився на подвір’я, зафоркали коні, загриміли двері (М. Стельмах); На повній швидкості автомобілі влітають у Чаплинку (О. Гончар); Ізяслав ускочив у Київ, увірвався слідом за товарами Долгорукого, які везли на поживність киянам (П. Загребельний).