укоріняти 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | укоріня́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | укоріня́ймо | |
| 2 особа | укоріня́й | укоріня́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | укоріня́тиму | укоріня́тимемо, укоріня́тимем |
| 2 особа | укоріня́тимеш | укоріня́тимете |
| 3 особа | укоріня́тиме | укоріня́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | укоріня́ю | укоріня́ємо, укоріня́єм |
| 2 особа | укоріня́єш | укоріня́єте |
| 3 особа | укоріня́є | укоріня́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| укоріня́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | укоріня́в | укоріня́ли |
| жін. р. | укоріня́ла | |
| сер. р. | укоріня́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| укоріня́вши | ||