укорінювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | укорі́нювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | укорі́нюймо | |
| 2 особа | укорі́нюй | укорі́нюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | укорі́нюватиму | укорі́нюватимемо, укорі́нюватимем |
| 2 особа | укорі́нюватимеш | укорі́нюватимете |
| 3 особа | укорі́нюватиме | укорі́нюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | укорі́нюю | укорі́нюємо, укорі́нюєм |
| 2 особа | укорі́нюєш | укорі́нюєте |
| 3 особа | укорі́нює | укорі́нюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| укорі́нюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | укорі́нював | укорі́нювали |
| жін. р. | укорі́нювала | |
| сер. р. | укорі́нювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| укорі́нюваний | ||
| Безособова форма | ||
| укорі́нювано | ||
| Дієприслівник | ||
| укорі́нювавши | ||