укорінювати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив укорі́нювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   укорі́нюймо
2 особа укорі́нюй укорі́нюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа укорі́нюватиму укорі́нюватимемо, укорі́нюватимем
2 особа укорі́нюватимеш укорі́нюватимете
3 особа укорі́нюватиме укорі́нюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа укорі́нюю укорі́нюємо, укорі́нюєм
2 особа укорі́нюєш укорі́нюєте
3 особа укорі́нює укорі́нюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
укорі́нюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. укорі́нював укорі́нювали
жін. р. укорі́нювала
сер. р. укорі́нювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
укорі́нюваний
Безособова форма
укорі́нювано
Дієприслівник
укорі́нювавши