укорінюваний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний укорі́нюваний укорі́нювана укорі́нюване укорі́нювані
родовий укорі́нюваного укорі́нюваної укорі́нюваного укорі́нюваних
давальний укорі́нюваному укорі́нюваній укорі́нюваному укорі́нюваним
знахідний укорі́нюваний укорі́нювану укорі́нюване укорі́нювані
орудний укорі́нюваним укорі́нюваною укорі́нюваним укорі́нюваними
місцевий на/в укорі́нюваному, укорі́нюванім на/в укорі́нюваній на/в укорі́нюваному, укорі́нюванім на/в укорі́нюваних