укорочувати 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив укоро́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   укоро́чуймо
2 особа укоро́чуй укоро́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа укоро́чуватиму укоро́чуватимемо, укоро́чуватимем
2 особа укоро́чуватимеш укоро́чуватимете
3 особа укоро́чуватиме укоро́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа укоро́чую укоро́чуємо, укоро́чуєм
2 особа укоро́чуєш укоро́чуєте
3 особа укоро́чує укоро́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
укоро́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. укоро́чував укоро́чували
жін. р. укоро́чувала
сер. р. укоро́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
укоро́чувавши

Словник синонімів

ЗМЕ́НШУВАТИ (робити меншим обсяг, величину, кількість чого-небудь), УМЕНША́ТИ[ВМЕНША́ТИ]розм.,УМЕ́НШУВАТИ[ВМЕ́НШУВАТИ]розм.,УБАВЛЯ́ТИ[ВБАВЛЯ́ТИ]заст.,ЗМЕНША́ТИдіал.,УЙМА́ТИдіал.,УМАЛЯ́ТИрідко,УМА́ЛЮВАТИрідко;ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИрозм. (наполовину або на велику частину); ЗНИ́ЖУВАТИ, ПОНИ́ЖУВАТИ, ПОНИЖА́ТИ, ЗБАВЛЯ́ТИ, ЗНИЖА́ТИрідше,СПУСКА́ТИрозм. (перев. ціну, плату і т. ін.); УКОРО́ЧУВАТИ[ВКОРО́ЧУВАТИ], УРІ́ЗУВАТИ[ВРІ́ЗУВАТИ], ОБРІ́ЗУВАТИ, ОБРІЗА́ТИрозм., ОБТИНА́ТИрідше,ПРИТИНА́ТИрідко (розмір, обсяг, розмах); СКОРО́ЧУВАТИ (витрати, норми і т. ін.). - Док.: зме́ншити, уме́ншити[вме́ншити], уба́вити[вба́вити], уйня́ти, ума́ли́ти, переполови́нити, зни́зити, пони́зити, зба́вити, спусти́ти, укороти́ти[вкороти́ти], урі́зати[врі́зати], обрі́зати, обтя́ти, притя́ти, скороти́ти. Його [звука] тремтіння все зменшувало свою амплітуду (Ю. Яновський); - Так воно й є: бояться, щоб сирота хліба не вбавила (Ганна Барвінок); Хай плещуть хвилями пісень моїх слова, Хай кожна рима рани обмива, Хай кожний спів уйма народний біль... (О. Олесь); Голод же і підганяв їх до роботи немилосердно, а Герман пильно.. знижував та знижував робітницьку плату (І. Франко); Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Панас Мирний); Як не переплатиш, то і не купиш; як не спустиш, то і не продаси (прислів’я); - Я видавав кожному з них по тридцять грамів води на день. А потім скоротив і цю норму (В. Кучер).

Словник фразеологізмів

укоро́чувати / укороти́ти ві́ку (вік, життя́, заст. живота́) кому, чийого і без додатка. Призводити кого-небудь до передчасної смерті. — Помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість, не вкорочуйте мого віку (М. Коцюбинський); — Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну! — і руками показав [Роман], як вкоротить життя Стадницькому (М. Стельмах); — Його [Анхиза] сивуха запалила і живота укоротила (І. Котляревський).

укоро́чувати / укороти́ти ві́ку (вік, життя́, заст. живота́) кому, чийого і без додатка. Призводити кого-небудь до передчасної смерті. — Помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість, не вкорочуйте мого віку (М. Коцюбинський); — Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну! — і руками показав [Роман], як вкоротить життя Стадницькому (М. Стельмах); — Його [Анхиза] сивуха запалила і живота укоротила (І. Котляревський).

укоро́чувати / укороти́ти ві́ку (вік, життя́, заст. живота́) кому, чийого і без додатка. Призводити кого-небудь до передчасної смерті. — Помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість, не вкорочуйте мого віку (М. Коцюбинський); — Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну! — і руками показав [Роман], як вкоротить життя Стадницькому (М. Стельмах); — Його [Анхиза] сивуха запалила і живота укоротила (І. Котляревський).

укоро́чувати / укороти́ти ві́ку (вік, життя́, заст. живота́) кому, чийого і без додатка. Призводити кого-небудь до передчасної смерті. — Помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість, не вкорочуйте мого віку (М. Коцюбинський); — Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну! — і руками показав [Роман], як вкоротить життя Стадницькому (М. Стельмах); — Його [Анхиза] сивуха запалила і живота укоротила (І. Котляревський).

укороти́ти / укоро́чувати язика́ (язи́к). 1. кому. Примушувати кого-небудь замовкнути або менше говорити. Сама аж киплю. Рада б і на досвітки її послати, щоб укоротити цокотухам язика (Ганна Барвінок).

2. чий, чийого. Помовчати, не говорити зайвого. — Раджу панові вкоротити свій язик! — Я, здається, тут начальник? — спалахнув Заславський (Я. Качура).

укороти́ти / укоро́чувати язика́ (язи́к). 1. кому. Примушувати кого-небудь замовкнути або менше говорити. Сама аж киплю. Рада б і на досвітки її послати, щоб укоротити цокотухам язика (Ганна Барвінок).

2. чий, чийого. Помовчати, не говорити зайвого. — Раджу панові вкоротити свій язик! — Я, здається, тут начальник? — спалахнув Заславський (Я. Качура).