укоренити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив укорени́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   укорені́мо, укорені́м
2 особа укорени́ укорені́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа укореню́ укоренимо́, укорени́м
2 особа укорени́ш укорените́
3 особа укорени́ть укореня́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. укорени́в укорени́ли
жін.р. укорени́ла
сер.р. укорени́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
укорі́нений
Безособова форма
укорі́нено
Дієприслівник
укорени́вши