-1-
дієслово недоконаного виду
(викопувати, виривати) [рідко]

Словник відмінків

Інфінітив уко́пувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уко́пуймо
2 особа уко́пуй уко́пуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уко́пуватиму уко́пуватимемо, уко́пуватимем
2 особа уко́пуватимеш уко́пуватимете
3 особа уко́пуватиме уко́пуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уко́пую уко́пуємо, уко́пуєм
2 особа уко́пуєш уко́пуєте
3 особа уко́пує уко́пують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уко́пуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уко́пував уко́пували
жін. р. уко́пувала
сер. р. уко́пувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́пувавши
-2-
дієслово недоконаного виду
(вміщувати, закріпляти в заглибині)

Словник відмінків

Інфінітив уко́пувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уко́пуймо
2 особа уко́пуй уко́пуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уко́пуватиму уко́пуватимемо, уко́пуватимем
2 особа уко́пуватимеш уко́пуватимете
3 особа уко́пуватиме уко́пуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уко́пую уко́пуємо, уко́пуєм
2 особа уко́пуєш уко́пуєте
3 особа уко́пує уко́пують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уко́пуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уко́пував уко́пували
жін. р. уко́пувала
сер. р. уко́пувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́пувавши

Словник відмінків

Інфінітив уко́пувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уко́пуймо
2 особа уко́пуй уко́пуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уко́пуватиму уко́пуватимемо, уко́пуватимем
2 особа уко́пуватимеш уко́пуватимете
3 особа уко́пуватиме уко́пуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уко́пую уко́пуємо, уко́пуєм
2 особа уко́пуєш уко́пуєте
3 особа уко́пує уко́пують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уко́пуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уко́пував уко́пували
жін. р. уко́пувала
сер. р. уко́пувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́пувавши

Словник синонімів

ЗАКО́ПУВАТИкого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ[УКО́ПУВАТИ], ВРИВА́ТИ[УРИВА́ТИ], ВГРІБА́ТИ[УГРІБА́ТИ], ЗАГРОМА́ДЖУВАТИкого, що в чому, рідко. - Док.: закопа́ти, зари́ти, загребти́, вкопа́ти[укопа́ти], ври́ти[ури́ти], вгребти́[угребти́], загрома́дити. Люди кинулись ховати своє добро: закопували в землю намисто, полотна, рушники, ховали в ожередах свитки та кожухи (І. Нечуй-Левицький); Побігло [хлоп’я] до кутка, прорило в долівці ямку, положило гроші і, заривши, знову сіло коло бочки (Панас Мирний); - Буває і так: якесь стерво копає, копає комусь яму, аж з шкури вилазить, а в цій же ямі і загрібають його шкуру (М. Стельмах); Партизани під командуванням Тура вкопали під рейки три авіабомби (М. Стельмах); - Тепер троянці в западні. Живцем в землі їх загромадим, Разком на той світ одпровадим (І. Котляревський).
ЗАКО́ПУВАТИ (закріплювати одним кінцем у викопаному заглибленні), ВКО́ПУВАТИ[УКО́ПУВАТИ]. - Док.: закопа́ти, вкопа́ти[укопа́ти]. Семко та Горіх завчасно натесали стовпів і закопували їх на нових межах (С. Чорнобривець); На майдані перед замком вкопували риштовання задля огневих штук (О. Стороженко); Після війни на попелищі артільного двору вкопували удвох першого стовпа (Ю. Мушкетик).