-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уконтенто́вувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уконтенто́вуймо
2 особа уконтенто́вуй уконтенто́вуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уконтенто́вуватиму уконтенто́вуватимемо, уконтенто́вуватимем
2 особа уконтенто́вуватимеш уконтенто́вуватимете
3 особа уконтенто́вуватиме уконтенто́вуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уконтенто́вую уконтенто́вуємо, уконтенто́вуєм
2 особа уконтенто́вуєш уконтенто́вуєте
3 особа уконтенто́вує уконтенто́вують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уконтенто́вуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уконтенто́вував уконтенто́вували
жін. р. уконтенто́вувала
сер. р. уконтенто́вувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уконтенто́вувавши

Словник синонімів

ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ[ВДОВОЛЬНЯ́ТИ], УВО́ЛЮВАТИ[ВВО́ЛЮВАТИ], УВОЛЯ́ТИ[ВВОЛЯ́ТИ], УДОВОЛЯ́ТИ[ВДОВОЛЯ́ТИ]заст.,УКОНТЕНТО́ВУВАТИ[ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ]заст.,ЗАСПОКО́ЮВАТИрідко;УБЛАГОТВОРЯ́ТИ[ВБЛАГОТВОРЯ́ТИ]заст., розм. (повністю); УБЛАЖА́ТИрозм. (догоджаючи). - Док.: задовольни́ти, удовольни́ти[вдовольни́ти], удоволи́ти[вдоволи́ти], уконтентува́ти[вконтентува́ти], заспоко́їти, ублаготвори́ти[вблаготвори́ти], ублажи́ти. Юнкерам, щоправда, не зовсім ясно уявлявся його новий закон, що одразу задовольняв би всіх: і багате козацтво, і маси одягнутих в червоноармійські шинелі селян, і власників величезних маєтків, що відсиджувались зараз у Криму... (О. Гончар); Не те мене тривожить, що я так мало написав, а те, що написане не вдовольняє мене (М. Коцюбинський); Його розмова, мабуть, не дуже вдоволяла слухачів (І. Нечуй-Левицький); - Нехай же так буде, як швець каже: перемалюю, щоб і його уконтентувати (Г. Квітка-Основ’яненко); При помочі мови чоловік заспокоює потреби свого чуття і розуму, своєї пам’яті і своєї фантазії (І. Франко); Хіба Яремченко не має більше діла, як Григорівку ублаготворяти (Д. Бедзик).
ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ[ПРИГО́ЩУВАТИ], УГОЩА́ТИ[ВГОЩА́ТИ]розм., ГОСТИ́ТИрозм., ПО́ШТУВАТИрозм., ШАНУВА́ТИрозм., ПРИШАНО́ВУВАТИрозм., ТРАКТУВА́ТИрозм., ВІТА́ТИрозм.; УКОНТЕНТО́ВУВАТИ[ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ]заст. (щедро); ПРИЙМА́ТИ (у себе); ПІДНО́СИТИ (подаючи страву, питво тощо); ПОЇ́ТИ, МОГОРИЧИТИрозм. (горілкою, вином тощо). - Док.: почастува́ти, участува́ти[вчастува́ти], пригости́ти, угости́ти[вгости́ти], погости́ти, попо́штувати, ушанува́ти[вшанува́ти], пошанува́ти, пришанува́ти, утрактува́ти[втрактува́ти], уконтентува́ти[вконтентува́ти], прийняти, піднести, помогори́чити[помогоричува́ти]розм.- Ганно, чого задумалась - шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок); Вона пригощала Оксану всім, чим була багата (С. Чорнобривець); - Гості мої милі, чим же вас угощати, чим приймати? (Грицько Григоренко); Почали [люди] мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок); Галочка.. кинулася поштувати його то тим, то сим (Г. Квітка-Основ’яненко); Маланка з матір’ю.. ламали голови, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); - Горенько тяжке! Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Яновська); - Здоров був, братику. Бач, як гарно в нас трактують гостей? (П. Куліш); - Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І. Нечуй-Левицький); Він уконтентував їх так добре, що поїхали вони від його цілком задоволені (Б. Грінченко); Народу було багато. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (О. Довженко); Коли вмер [чоловік], вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про ґаздівство не дбала (Н. Кобринська). - Пор. 2. віта́ти.