ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ[ВДОВОЛЬНЯ́ТИ], УВО́ЛЮВАТИ[ВВО́ЛЮВАТИ], УВОЛЯ́ТИ[ВВОЛЯ́ТИ], УДОВОЛЯ́ТИ[ВДОВОЛЯ́ТИ]заст.,УКОНТЕНТО́ВУВАТИ[ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ]заст.,ЗАСПОКО́ЮВАТИрідко;УБЛАГОТВОРЯ́ТИ[ВБЛАГОТВОРЯ́ТИ]заст., розм. (повністю); УБЛАЖА́ТИрозм. (догоджаючи). - Док.: задовольни́ти, удовольни́ти[вдовольни́ти], удоволи́ти[вдоволи́ти], уконтентува́ти[вконтентува́ти], заспоко́їти, ублаготвори́ти[вблаготвори́ти], ублажи́ти. Юнкерам, щоправда, не зовсім ясно уявлявся його новий закон, що одразу задовольняв би всіх: і багате козацтво, і маси одягнутих в червоноармійські шинелі селян, і власників величезних маєтків, що відсиджувались зараз у Криму... (О. Гончар); Не те мене тривожить, що я так мало написав, а те, що написане не вдовольняє мене (М. Коцюбинський); Його розмова, мабуть, не дуже вдоволяла слухачів (І. Нечуй-Левицький); - Нехай же так буде, як швець каже: перемалюю, щоб і його уконтентувати (Г. Квітка-Основ’яненко); При помочі мови чоловік заспокоює потреби свого чуття і розуму, своєї пам’яті і своєї фантазії (І. Франко); Хіба Яремченко не має більше діла, як Григорівку ублаготворяти (Д. Бедзик).

ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ[ПРИГО́ЩУВАТИ], УГОЩА́ТИ[ВГОЩА́ТИ]розм., ГОСТИ́ТИрозм., ПО́ШТУВАТИрозм., ШАНУВА́ТИрозм., ПРИШАНО́ВУВАТИрозм., ТРАКТУВА́ТИрозм., ВІТА́ТИрозм.; УКОНТЕНТО́ВУВАТИ[ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ]заст. (щедро); ПРИЙМА́ТИ (у себе); ПІДНО́СИТИ (подаючи страву, питво тощо); ПОЇ́ТИ, МОГОРИЧИТИрозм. (горілкою, вином тощо). - Док.: почастува́ти, участува́ти[вчастува́ти], пригости́ти, угости́ти[вгости́ти], погости́ти, попо́штувати, ушанува́ти[вшанува́ти], пошанува́ти, пришанува́ти, утрактува́ти[втрактува́ти], уконтентува́ти[вконтентува́ти], прийняти, піднести, помогори́чити[помогоричува́ти]розм.- Ганно, чого задумалась - шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок); Вона пригощала Оксану всім, чим була багата (С. Чорнобривець); - Гості мої милі, чим же вас угощати, чим приймати? (Грицько Григоренко); Почали [люди] мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок); Галочка.. кинулася поштувати його то тим, то сим (Г. Квітка-Основ’яненко); Маланка з матір’ю.. ламали голови, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); - Горенько тяжке! Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Яновська); - Здоров був, братику. Бач, як гарно в нас трактують гостей? (П. Куліш); - Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І. Нечуй-Левицький); Він уконтентував їх так добре, що поїхали вони від його цілком задоволені (Б. Грінченко); Народу було багато. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (О. Довженко); Коли вмер [чоловік], вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про ґаздівство не дбала (Н. Кобринська). - Пор. 2. віта́ти.