укомпонований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний укомпоно́ваний укомпоно́вана укомпоно́ване укомпоно́вані
родовий укомпоно́ваного укомпоно́ваної укомпоно́ваного укомпоно́ваних
давальний укомпоно́ваному укомпоно́ваній укомпоно́ваному укомпоно́ваним
знахідний укомпоно́ваний, укомпоно́ваного укомпоно́вану укомпоно́ване укомпоно́вані, укомпоно́ваних
орудний укомпоно́ваним укомпоно́ваною укомпоно́ваним укомпоно́ваними
місцевий на/в укомпоно́ваному, укомпоно́ванім на/в укомпоно́ваній на/в укомпоно́ваному, укомпоно́ванім на/в укомпоно́ваних