укомплектувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | укомплектува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | укомплекту́ймо | |
2 особа | укомплекту́й | укомплекту́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | укомплекту́ю | укомплекту́ємо, укомплекту́єм |
2 особа | укомплекту́єш | укомплекту́єте |
3 особа | укомплекту́є | укомплекту́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | укомплектува́в | укомплектува́ли |
жін.р. | укомплектува́ла | |
сер.р. | укомплектува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
укомплекто́ваний | ||
Безособова форма | ||
укомплекто́вано | ||
Дієприслівник | ||
укомплектува́вши |