-1-
дієслово недоконаного виду
(подразнювати, ранити; прикро вражати)

Словник відмінків

Інфінітив уко́лювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уко́люймо
2 особа уко́люй уко́люйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уко́люватиму уко́люватимемо, уко́люватимем
2 особа уко́люватимеш уко́люватимете
3 особа уко́люватиме уко́люватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уко́люю уко́люємо, уко́люєм
2 особа уко́люєш уко́люєте
3 особа уко́лює уко́люють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уко́люючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уко́лював уко́лювали
жін. р. уко́лювала
сер. р. уко́лювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́лювавши
-2-
дієслово недоконаного виду
(встромляти, втикати)

Словник відмінків

Інфінітив уко́лювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уко́люймо
2 особа уко́люй уко́люйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уко́люватиму уко́люватимемо, уко́люватимем
2 особа уко́люватимеш уко́люватимете
3 особа уко́люватиме уко́люватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уко́люю уко́люємо, уко́люєм
2 особа уко́люєш уко́люєте
3 особа уко́лює уко́люють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уко́люючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уко́лював уко́лювали
жін. р. уко́лювала
сер. р. уко́лювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́лювавши

Словник відмінків

Інфінітив уко́лювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уко́люймо
2 особа уко́люй уко́люйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уко́люватиму уко́люватимемо, уко́люватимем
2 особа уко́люватимеш уко́люватимете
3 особа уко́люватиме уко́люватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уко́люю уко́люємо, уко́люєм
2 особа уко́люєш уко́люєте
3 особа уко́лює уко́люють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уко́люючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уко́лював уко́лювали
жін. р. уко́лювала
сер. р. уко́лювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уко́лювавши

Словник синонімів

УКОЛО́ТИ[ВКОЛО́ТИ] (застромити що-небудь гостре, завдавши болю), ШПИГНУ́ТИ, ШПИГОНУ́ТИпідсил., УШПИГНУ́ТИ[ВШПИГНУ́ТИ], ШТРИКНУ́ТИ, ШТРИКОНУ́ТИпідсил., УШТРИКНУ́ТИ[ВШТРИКНУ́ТИ]розм., УШПИЛИ́ТИ[ВШПИЛИ́ТИ]діал. - Недок.: коло́ти, уко́лювати[вко́лювати], шпига́ти, штрика́ти. Що Остап уколов ззаду полковникового коня своїм клинком, цього ніхто з козаків не помітив (П. Панч); [Урбан:] Я бачив сам, як він лежав холодний, наче мертвий. Шпигнули голкою і то не чув (Леся Українка); Неначе хто шилом вштрикнув Масла, він аж очі вирячив, подавшись вбік (А. Хижняк).