уколупувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | уколу́пувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уколу́пуймо | |
| 2 особа | уколу́пуй | уколу́пуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уколу́пуватиму | уколу́пуватимемо, уколу́пуватимем |
| 2 особа | уколу́пуватимеш | уколу́пуватимете |
| 3 особа | уколу́пуватиме | уколу́пуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уколу́пую | уколу́пуємо, уколу́пуєм |
| 2 особа | уколу́пуєш | уколу́пуєте |
| 3 особа | уколу́пує | уколу́пують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уколу́пуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уколу́пував | уколу́пували |
| жін. р. | уколу́пувала | |
| сер. р. | уколу́пувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уколу́пувавши | ||