уколупнути 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | уколупну́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уколупні́мо, уколупні́м | |
| 2 особа | уколупни́ | уколупні́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уколупну́ | уколупнемо́, уколупне́м |
| 2 особа | уколупне́ш | уколупнете́ |
| 3 особа | уколупне́ | уколупну́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уколупну́в | уколупну́ли |
| жін.р. | уколупну́ла | |
| сер.р. | уколупну́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уколупну́вши | ||