уколупати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | уколупа́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уколупа́ймо | |
| 2 особа | уколупа́й | уколупа́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уколупа́ю | уколупа́ємо, уколупа́єм |
| 2 особа | уколупа́єш | уколупа́єте |
| 3 особа | уколупа́є | уколупа́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уколупа́в | уколупа́ли |
| жін.р. | уколупа́ла | |
| сер.р. | уколупа́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уколупа́вши | ||