ЗАКОЛИ́СУВАТИ (колишучи, присипляти - дитину), ЗАКОЛИ́ХУВАТИ, ПРИКОЛИ́СУВАТИ, ПРИКОЛИ́ХУВАТИ, УКОЛИ́СУВАТИ[ВКОЛИ́СУВАТИ]. - Док.: заколиса́ти, заколиха́ти, приколиса́ти, приколиха́ти, уколиса́ти[вколиса́ти]. Жінка в хустині схопила Орисю на руки і почала її заколисувати, як маленьку, хоча Орисі йшов уже п’ятий рік (О. Іваненко); Мати над колискою. Погодувала вже, стала заколихувати, "котка" стиха співаючи (А. Головко); Скрутився [Віталій] клубочком, зіщулився, схилився їй на руки, і ласка до нього росте, і це почуття до нього гріє і її саму. Якби ж можна отак, щоб приколихати його, а прокинеться - вже ночі нема (О. Гончар). - Пор. 1. присипля́ти.

ПРИСИПЛЯ́ТИ[ПРИСИПА́ТИрідше] (викликати сон у когось, примушувати спати когось), УСИПЛЯ́ТИ[ВСИПЛЯ́ТИ]розм.;УКОЛИ́СУВАТИ[ВКОЛИ́СУВАТИ], ПРИКОЛИ́СУВАТИ, ПРИКОЛИХУВАТИ (перев. колишучи). - Док.: приспа́ти, усипи́ти[всипи́ти], уколиса́ти[вколиса́ти], приколиса́ти, приколихати. - Не спиться? - Олена стала біля мене з відрами. - Нема кому приспати, Олено (Р. Андріяшик); [Столяренко:] Хвора пригнічена. У таких випадках треба створювати середовище, яке збуджувало б, а не усипляло її (С. Голованівський); Й досі вколисує рабиня Альме своїх маляток, лякаючи їх ім’ям Сагайдачного (З. Тулуб); Жінка в хустині схопила Орисю на руки й почала її заколисувати, як маленьку (О. Іваненко); - Це, мабуть, той, що по радіо Тоню вітав, - приколисуючи дитину, сказала Корнієва молодиця (О. Гончар). - Пор. заколи́сувати.