уковувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | уко́вувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уко́вуймо | |
| 2 особа | уко́вуй | уко́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уко́вуватиму | уко́вуватимемо, уко́вуватимем |
| 2 особа | уко́вуватимеш | уко́вуватимете |
| 3 особа | уко́вуватиме | уко́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уко́вую | уко́вуємо, уко́вуєм |
| 2 особа | уко́вуєш | уко́вуєте |
| 3 особа | уко́вує | уко́вують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уко́вуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уко́вував | уко́вували |
| жін. р. | уко́вувала | |
| сер. р. | уко́вувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уко́вуваний | ||
| Безособова форма | ||
| уко́вувано | ||
| Дієприслівник | ||
| уко́вувавши | ||