уковувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уко́вувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уко́вуймо
2 особа уко́вуй уко́вуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уко́вуватиму уко́вуватимемо, уко́вуватимем
2 особа уко́вуватимеш уко́вуватимете
3 особа уко́вуватиме уко́вуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уко́вую уко́вуємо, уко́вуєм
2 особа уко́вуєш уко́вуєте
3 особа уко́вує уко́вують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уко́вуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уко́вував уко́вували
жін. р. уко́вувала
сер. р. уко́вувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уко́вуваний
Безособова форма
уко́вувано
Дієприслівник
уко́вувавши