уковуваний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний уко́вуваний уко́вувана уко́вуване уко́вувані
родовий уко́вуваного уко́вуваної уко́вуваного уко́вуваних
давальний уко́вуваному уко́вуваній уко́вуваному уко́вуваним
знахідний уко́вуваний уко́вувану уко́вуване уко́вувані
орудний уко́вуваним уко́вуваною уко́вуваним уко́вуваними
місцевий на/в уко́вуваному, уко́вуванім на/в уко́вуваній на/в уко́вуваному, уко́вуванім на/в уко́вуваних