-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив укля́кнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   укля́кнімо, укля́кнім
2 особа укля́кни укля́кніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа укля́кну укля́кнемо, укля́кнем
2 особа укля́кнеш укля́кнете
3 особа укля́кне укля́кнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. укля́к, укля́кнув укля́кли, укля́кнули
жін.р. укля́кла, укля́кнула
сер.р. укля́кло, укля́кнуло
Активний дієприкметник
укля́клий
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
укля́кши, укля́кнувши

Словник синонімів

ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ, ЗАМЛІ́ТИ[ЗОМЛІ́ТИ], ЗАНІМІ́ТИ, ОНІМІ́ТИ, ЗАТЕ́РПНУТИ, УКЛЯ́КНУТИ[ВКЛЯ́КНУТИ], УКЛЯ́КТИ[ВКЛЯ́КТИ], ОКЛЯ́КНУТИрідше, ЗАДУБІ́ТИпідсил., ЗАЦІПЕНІ́ТИпідсил., ЗАЛЕДЕНІ́ТИпідсил., ОСТОВПІ́ТИпідсил., ЗАКОСТЕНІ́ТИпідсил., ОКОСТЕНІ́ТИпідсил., ОДЕБЕЛІ́ТИпідсил. діал., ЗАКАМ’ЯНІ́ТИпідсил.,ЗАКАМЕНІ́ТИрідше, ОКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., ОКАМЕНІ́ТИпідсил. рідше, СКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., СКАМЕНІ́ТИпідсил. рідше, ЗАДЕРЕВ’ЯНІ́ТИпідсил., ОДЕРЕВ’ЯНІ́ТИпідсил., ЗАДЕРЕВІ́ТИпідсил. розм., ОДЕРЕВІ́ТИпідсил. розм., ЗАХОЛОДІ́ТИрозм., ЗНЕРУХО́МІТИрідко. - Недок.: завмира́ти, замира́ти, ме́рти, обмира́ти, мертві́ти, закляка́ти, кля́кнути, холо́нути, холоді́ти, замліва́ти[зомліва́ти], німі́ти, те́рпнути, затерпа́ти, укляка́ти[вкляка́ти], окляка́ти, дубі́ти, ціпені́ти, ледені́ти, стовпі́ти, костені́ти, кам’яні́ти, камені́ти, дерев’яні́ти, дереві́ти, нерухо́міти. Він злякано підвівся і завмер від страху: прямо на нього дивились вузькуваті бісівські очі (М. Стельмах); Тільки тоді, як принесли з склепу Юхимову одіж - благенький кожушок і руді виброджені чоботи, - побачила і обмерла (А. Головко); Марта помертвіла, далі схопилась (Грицько Григоренко); Враз усі заніміли і заклякли, де хто стояв (Григорій Тютюнник); Настя немов захолола, затерпла вся та лише дивилась на Олександру здоровими, переляканими очима (М. Коцюбинський); Галецька од радощів аж нестямилась і ніби охолола (І. Нечуй-Левицький); Із спальні вийшла Федора Михайлівна і уклякла біля столу (П. Панч); Микола на мить заціпенів. Голос.. видався йому страшенно знайомим (В. Гжицький); Ми так і остовпіли з переляку. Стоїмо ми та тількидивимось (І. Нечуй-Левицький); Вона сиділа якраз лицем до пожежі. Поперед неї у страшній нестямі закостеніла Оришка (Панас Мирний); Раптом Віталій застиг, закам’янів, задивлений кудись у море, і Тоні здалося, що він зблід, що на обличчі його відбився жах (О. Гончар); Все сталось так несподівано й швидко, що люди закаменіли (М. Коцюбинський); Схопившись, він озирнувся навкруги і од жаху окам’янів (О. Стороженко); На мить Гопко скам’янів від несподіванки (Я. Гримайло); Забуваючи все, Данило на якусь мить задерев’янів, а потім бігцем кинувся до них (М. Стельмах); Я подивився в її великі очі і з подиву задеревів на мить (Д. Павличко); Несподівано побачивши перед собою сина свого шефа, тільки на одну секунду знерухомів Самійло Овсійович (Ю. Шовкопляс).
ТЕ́РПНУТИ (про тіло або його частини - втрачати чутливість), НІМІ́ТИ, ЦІПЕНІ́ТИ, ДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ЗАТЕРПА́ТИ, КЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯКА́ТИ, ЗАМЛІВА́ТИ, ЗОМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ[ВМЛІВА́ТИ], ОБІМЛІВА́ТИрозм., УКЛЯКА́ТИ[ВКЛЯКА́ТИ], ЗАТІКА́ТИ, ПОТЕРПА́ТИрозм. - Док.: зате́рпнути, оте́рпнути[оте́рпти], занімі́ти, онімі́ти, заціпені́ти, задерев’яніти, подерев’яні́ти, закля́кнути[закля́кти], замлі́ти, зомлі́ти, умлі́ти[вмлі́ти], обімлі́ти, укля́кнути[вкля́кнути], укля́кти[вкля́кти], затекти́. Вдруге за ці короткі хвилини відчув солдат Дем’ян.., що ноги йому терпнуть, потерпає цілий і аж вгинається під ним сама земля (Ю. Смолич); Страшенно нила права нога: за цілий день і не присядеш. Лівиця німіла (І. Цюпа); Кличу батька, кажу: упала, нога заніміла (Ганна Барвінок); Миколка кутався в стареньку даровану свитку, бо сіверко-вітер забирався в усі шпарки і ціпеніло від того все тіло (Н. Рибак); По роботі налягала втома, тіло дерев’яніло (М. Ю. Тарновський); Безповітряна, нестерпна спека душила його.. З кожним кроком провалювався в задушливу трясовину, чадіючи і затерпаючи весь (О. Гончар); Солдати нетерпляче тупцялися на місці, ноги їх клякли (З. Тулуб); Б’ється Остап і рубається, а правиця козацька зомліває (Марко Вовчок); В опівночі очі слабнуть, пальці умлівають (В. Стефаник); Ноги обімліли; Сонце стало примеркати, Став Зміяра уклякати (І. Манжура); [Петро:] Що його так стояти зв’язаним - руки затікають (В. Собко). - Пор. 1. закля́кнути.
ХИЛИ́ТИСЯ (про рослини - бути похилим, змінювати пряме положення на похиле, звішувати вниз стебло, гілки і т. ін.), СХИЛЯ́ТИСЯ, НАХИЛЯ́ТИСЯ, НАГИНА́ТИСЯ, ГНУ́ТИСЯ, ЗГИНА́ТИСЯ, ПОХИЛЯ́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, КЛОНИ́ТИСЯ, ПРИГИНА́ТИСЯ, ХИЛЯ́ТИСЯрозм.; ПОЛЯГА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, НИ́КНУТИ, ПРИПАДА́ТИ (до землі); УГИНА́ТИСЯ[ВГИНА́ТИСЯ] (донизу - перев. під дією якоїсь ваги); УКЛЯКА́ТИ[ВКЛЯКАТИ] (про злаки - схилившись, засихати). - Док.: схили́тися, нахили́тися, нагну́тися, зігну́тися, погну́тися, похили́тися, опусти́тися, склони́тися, пригну́тися, полягти́, полягти́ся, прилягти, пони́кнути, припа́сти, угну́тися[вгну́тися], укля́кнути[вкля́кнути], уклякти[вклякти]. Явір сумними вітами Журливо хилиться на яр (І. Манжура); Високі пірамідальні тополі.. схиляються на вітрі (П. Колесник); Втім, і незораний лан половів - нахилявся хлібами, І, не лежавши в пару, наливав своє стигле колосся (М. Зеров); Дуб лопається, а лозина нагинається (прислів’я); Пшениця гнулася під вітром до землі (В. Кучер); Нехай лоза-телюжина Згинається нижче; А дівчина до милого Притулиться ближче! (Я. Щоголів); Похилились верби в воду Тихої ріки (І. Франко); Три молоді пружні гілки і на них десяток яблук опускалися до самої землі (І. Сенченко); Жалібно клониться калина (Уляна Кравченко); Почалася дощова, грозова злива; до землі пригинався низькорослий овес (С. Чорнобривець); Он рис у сонячних затонах затишних Шумить, хиляється на стеблах золотих (І. Вирган); Трави довгі полягли у лузі (В. Сосюра); Як хліба вистояли проти шаленої стихії? Хоч і прилягли (К. Гордієнко); Яскраві квіти півонії зрізали, безголовий кущ никнув до землі, - зжовклий, захирілий (В. Дрозд); Дерева всюди вгинаються під вагою фруктів (В. Минко); - Наше жито вже сиплеться; через день, через два воно вже вклякне! (І. Нечуй-Левицький).