-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уклоня́тися, уклоня́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уклоня́ймося, уклоня́ймось
2 особа уклоня́йся, уклоня́йсь уклоня́йтеся, уклоня́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уклоня́тимуся, уклоня́тимусь уклоня́тимемося, уклоня́тимемось, уклоня́тимемся
2 особа уклоня́тимешся уклоня́тиметеся, уклоня́тиметесь
3 особа уклоня́тиметься уклоня́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уклоня́юся, уклоня́юсь уклоня́ємося, уклоня́ємось, уклоня́ємся
2 особа уклоня́єшся уклоня́єтеся, уклоня́єтесь
3 особа уклоня́ється уклоня́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уклоня́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уклоня́вся, уклоня́всь уклоня́лися, уклоня́лись
жін. р. уклоня́лася, уклоня́лась
сер. р. уклоня́лося, уклоня́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уклоня́вшись

Словник синонімів

ВІТА́ТИ (говорити або писати приємні слова комусь з нагоди дня народження, ювілею, свята, приємної події; слати привіт), ПОЗДОРОВЛЯ́ТИ, УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ], ЗДОРО́ВИТИрозм., ГРАТУЛЮВА́ТИкому, зах., ВІНШУВА́ТИ (перев. урочисто); САЛЮТУВА́ТИ (урочисто - пострілами). - Док.: привіта́ти, повіта́тирозм. поздоро́вити, уклони́тися[вклони́тися], повіншува́ти. - Ти прийнятий [в інститут]! З чим тебе й вітаю (О. Гончар); Кожний господар поздоровляв молодих (І. Нечуй-Левицький); Семен повітав війта так ласкаво, що трохи по руках не цілував (Л. Мартович); Прохає він своїх товаришів, як будуть повертати у край рідний, уклонитися від нього отцю-неньці й вірній дружині... (М. Коцюбинський); - Здоровлю тебе з святом, Миколо Максимів... - тихо говорить дівчина (В. Бабляк); - Пане директоре! Я зложив іспит! - зачав Іванський радісним голосом. - А! Гратулюю вам! - промовив Дорко також радісним голосом (О. Маковей); Віншують гості, подарунки виймають (Леся Українка).
КЛА́НЯТИСЯ (робити уклін на знак привітання, поваги, вдячності); УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ], КЛОНЯ́ТИСЯ, ПОКЛОНЯ́ТИСЯ, РОЗКЛА́НЮВАТИСЯ, ПРИКЛОНЯ́ТИСЯрозм. (робити кілька поклонів при зустрічі або прощанні); ШАПКУВА́ТИрозм. (запобігливо вітатися, вклоняючись і знімаючи головний убір); РОЗША́РКУВАТИСЯрозм. (шаркаючи ногою); ПЕРЕГИНА́ТИСЯрозм. (перев. із сл. удвоє). - Док.: уклони́тися[вклони́тися], поклони́тися, розкла́нятися, приклони́тися, розша́ркатися, перегну́тися. Став Шаркун кидатись у вічі старшим; забачить здалека, шапку здіймає, а Василя Семеновича вгледить, у пояс кланяється (Панас Мирний); В хату увіходить Гриць, чарівниця зустрічає його, уклоняючись (С. Васильченко); [Пилип:] Благословіть молодому в хату вступити, молоду звеселити; отцю, ненці поклонятися (М. Кропивницький); Тепер Гулак запобігав. При зустрічі розкланювався, запитував про здоров’я жінки й дітей (М. Ю. Тарновський); Ой добре, добре чуже дитя бить! Не пручається і не лається, - До білих ніжок приклоняється! (пісня); Зобачивши Данила й Польку, він шапкує до них уклінно, бо довго не бачились - цілу зиму (Григір Тютюнник); Мальований розшаркався, потиснув руки обом: спершу Каті, потім Андрію (О. Гуреїв); Як буде худібка та здоров’я, і на цій землі хліб, мов Дунай, стоятиме, не будеш на чужому порозі удвоє за позичкою перегинатися (М. Стельмах).
ПОВАЖА́ТИкого, що (відчувати повагу, ставитися з повагою до когось, чогось), ШАНУВА́ТИ, УШАНО́ВУВАТИ[ВШАНО́ВУВАТИ], ЦІНИ́ТИ, ЦІНУВА́ТИ, ПОКЛОНЯ́ТИСЯкому, чому, підсил., СХИЛЯ́ТИСЯперед ким-чим, підсил., УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ]перед ким-чим, підсил., ОБО́ЖНЮВАТИпідсил., ОБО́ЖУВАТИпідсил., ПРИЗНАВА́ТИрозм., МАТИ ЗГЛЯДЬна кого-що, розм.,ПРА́ЗНУВАТИрозм., ПОЧИ́ТУВАТИ[ПОЧИТА́ТИ]книжн., БЛАГОГОВІ́ТИперед ким, підсил. книжн., БОГОТВОРИ́ТИпідсил. книжн., ОБОГОТВОРЯ́ТИпідсил. рідко, НА́ВИДІТИдіал.Сього чоловіка всі поважали змолоду (Марко Вовчок); - В якому чині будеш? - спитав Тарас. - Полковник. Чи курінний по-нашому. - А козаки шанують тебе? - Напевно... (Вас. Шевчук); Коли вмирає велика людина, пам’ять її вшановують (В. Еллан); З ним вона любила розмовлятий заєдно бажала його товариства. Цінила його далеко вище від свого мужа (Лесь Мартович); - Я ціную шляхтича по битвах та по героїчних вчинках (І. Нечуй-Левицький); Геніїв між нами небагато, То чому б не поклонятись їм? (В. Симоненко); - За якийсь час я був заворожений цією сильною натурою, слухаючи його розповіді про різні надзвичайні пригоди. Я просто схилявся перед ним (Я. Баш); - Я низько уклоняюся перед усім тим, що козацтво доброго зробило (Панас Мирний); Він обожнював і класиків,.. і не народжених класиками чесних середняків (А. Крижанівський); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає (В. Стефаник); [Мусій:] Усе нашого Мартина почитують. Мабуть, люблять: добрий чоловік (Б. Грінченко); - Уговорюй його, як жінка: він тебе почитає, кохає щиро, може, тебе послухає (Панас Мирний); Діти не тільки любили його, а благоговіли перед ним (В. Канівець); Вона нарешті знайшла кому поклонятися, кого боготворити (М. Слабошпицький); Саїнів усі в селі любили й навиділи (Марко Черемшина).
ПРИНИ́ЖУВАТИСЯ[ПРИНИЖА́ТИСЯрідше] (ставити себе в принизливе становище),УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ], ПОНИ́ЖУВАТИСЯ[ПОНИЖА́ТИСЯ]розм.,ПО́ВЗАТИрозм.,ПЛАЗУВА́ТИрозм.,ЗНИ́ЩУВАТИСЯпідсил. розм., ЗНИ́ЖУВАТИСЯрозм. - Док.: прини́зитися, уклони́тися[вклони́тися], пони́зитися, зни́щитися, зни́зитися. Язиком Михайло Бова каявся.., а в серці клубочилася ненависть. Він ненавидів директора, який змусив його принижуватись перед такою кількістю людей (Д. Ткач); Він не з таких, щоб уклонятися перед багатіями (І. Багмут); Занадто багато вже терпів опришок там, коло вогню, занадто багато понижався, щоби не нагородити себе тут повнотою власті (Г. Хоткевич); Ради вибавлення синів із пазурів того смока, служби вояцької - повзали люди перед Гердлічкою, по-собачому заглядали в очі (Г. Хоткевич); Що передати людям?.. Хай кров мою зітруть З цієї скелі, Хай не плазують, як пігмеї, Хай будуть мужні, і розумні, І веселі!.. (Д. Павличко); [Михайло:] Прийшов Микола, знищився, а Данило звелів віддать йому бика (І. Карпенко-Карий); - Чого ви так знижуєтесь? "Чоловік бідний.." "здєлайте милость"... (А. Тесленко).

Словник фразеологізмів

уклоня́тися / уклони́тися до землі́ кому. Виражати пошану до кого-небудь. Уклоняюся Вам до землі за теплі слова, за щирі побажання (З усн. мови).