уклинити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | уклини́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уклині́мо, уклині́м | |
| 2 особа | уклини́ | уклині́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уклиню́ | укли́нимо, укли́ним |
| 2 особа | укли́ниш | укли́ните |
| 3 особа | укли́нить | укли́нять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уклини́в | уклини́ли |
| жін.р. | уклини́ла | |
| сер.р. | уклини́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| укли́нений | ||
| Безособова форма | ||
| укли́нено | ||
| Дієприслівник | ||
| уклини́вши | ||