-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | укле́пувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | укле́пуймо |
| 2 особа | укле́пуй | укле́пуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | укле́пуватиму | укле́пуватимемо, укле́пуватимем |
| 2 особа | укле́пуватимеш | укле́пуватимете |
| 3 особа | укле́пуватиме | укле́пуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | укле́пую | укле́пуємо, укле́пуєм |
| 2 особа | укле́пуєш | укле́пуєте |
| 3 особа | укле́пує | укле́пують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| укле́пуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | укле́пував | укле́пували |
| жін. р. | укле́пувала |
| сер. р. | укле́пувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| укле́пувавши |
Словник синонімів
ВТЯГА́ТИ [УТЯГА́ТИ] (залучати кого-небудь до якоїсь справи), ВТЯ́ГУВАТИ [УТЯ́ГУВАТИ], ВПЛУ́ТУВАТИ [УПЛУ́ТУВАТИ] розм.; ВВЕРГА́ТИ [УВЕРГА́ТИ] книжн. (перев. у війну); ВКЛЕ́ПУВАТИ [УКЛЕ́ПУВАТИ] розм. (звич. до неприємної справи). - Док.: втягти́ [утягти́], втягну́ти [утягну́ти], вплу́тати [уплу́тати], вве́ргнути [уве́ргнути], вве́ргти [уве́ргти], вклепа́ти [уклепа́ти]. Поручик.. махав руками до жовнірів, втягаючи їх до гуртового співу (О. Досвітній); [Наталя:] А тепер слухайте, я хочу втягти вас в одну невеселу історію (І. Микитенко); - Коли буде потрібна якась рекомендація, розраховуйте на мене. Я попрошу й Саїда.. - Е, ні, Мухтарова не треба сюди вплутувати (І. Ле); [Теофіл:] По сих ознаках знайшли мене й забрали. А раби Руфінового дому вже до краю мене вклепали (Леся Українка).