ВСКО́ЧИТИ[УСКО́ЧИТИ] (потрапити в неприємне, скрутне становище, біду і т. ін.), ВЛИ́ПНУТИ[УЛИ́ПНУТИ]фам., ВКЛЕПА́ТИСЯ[УКЛЕПА́ТИСЯ]фам.,ВТЕЛЕ́ПАТИСЯ[УТЕЛЕ́ПАТИСЯ]фам., ВТЕЛЮ́ЩИТИСЯ[УТЕЛЮ́ЩИТИСЯ]фам.,ВШЕЛЕ́ПАТИСЯ[УШЕЛЕ́ПАТИСЯ]фам. - Отсе вскочила, - думала вона. - Ні, не буду я тут, не витримаю (М. Коцюбинський); Треба щось діяти, а то так, чого доброго можна влипнути в історію (І. Цюпа); Так їй вдома казати наказували, щоб у біду не вклепатись (Грицько Григоренко); - Ну, втелепався ж оце писар!.. - реготався на всю світлицю о. Артемій (І. Нечуй-Левицький); Нянька ледве поспівала за нею, так і гляди, щоб куди-небудь не втелющилась (К. Гордієнко); - Може, думаємо, здуру хлопець в біду вшелепався (О. Гончар).

ЗАКОХА́ТИСЯв кого і без додатка (пройнятися почуттям кохання, пристрастю до кого-небудь), УЛЮБИ́ТИСЯ[ВЛЮБИ́ТИСЯ]розм.,ЗАЛЮБИ́ТИСЯрозм.,ВКЛЕПА́ТИСЯ[УКЛЕПА́ТИСЯ]фам.,РОЗКОХА́ТИСЯ заст.,ПРИЛЮБИ́ТИСЯдіал.;ЗАХОПИ́ТИСЯким (звичайно про сильне, але нетривале почуття). - Недок.: зако́хуватися, улюбля́тися[влюбля́тися], залю́блюватися, залюбля́тися, розко́хуватися, прилюбля́тися, захо́плюватися. Закохався я в вас до нестями.. (П. Грабовський); - Я пам’ятаю, як у свою кріпачку.. так улюбився, що задумував женитись (Панас Мирний); Тікай, Грицю, Марусеньки, Бо в тебе влюбилась (Л. Боровиковський); Вона мала багато поклонників, але сама не залюблювалася ніколи (О. Кобилянська); - А правда, Христина Гордієнчишина таки славна?.. - Та вклепатися можна, - недбало додав Григорій (М. Стельмах); Бідолахи [паничі] розкохались, аж зовсім подуріли, з лиця спали.. Так вона [панночка] всім до душі прийшла (Марко Вовчок); Ольга не на жарт захопилась Іваном (П. Колесник). - Пор. 1. полюби́ти.