-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ука́зник ука́зники
родовий ука́зника ука́зників
давальний ука́зникові, ука́знику ука́зникам
знахідний ука́зника ука́зників
орудний ука́зником ука́зниками
місцевий на/в ука́зникові, ука́знику на/в ука́зниках
кличний ука́знику ука́зники

Словник синонімів

НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОРкнижн. заст., ірон.,НАПУ́ТНИКзаст.;УЧИ́ТЕЛЬ[ВЧИ́ТЕЛЬ], МЕТРкнижн. заст., ірон. (той, хто є авторитетом у якій-небудь галузі, передає свій досвід, знання, є для інших прикладом); ПОВЧА́ЛЬНИКрозм.,УКА́ЖЧИК[ВКА́ЖЧИК] розм.,УКА́ЗНИК[ВКА́ЗНИК]розм. рідше (при несхвальному ставленні). Наставники молоді; - Що ж се ти, сину, в ментори мені накинувся, - озливсь вкінці батько (І. Франко); - Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? - ..Це дочка мого найкращого напутника - друга (Є. Кротевич); Старші письменники - учителі наші (М. Коцюбинський); Михайль - мій колишній метр. А загалом - він ватажок лівих поетів (Ю. Яновський); - Я розумію, хлопець ти вже дорослий.. повчальників не потребуєш, бо й сам набачився чимало (Григорій Тютюнник); - Який він мені укажчик?.. Я сама собі голова... (Панас Мирний).