-1-
іменник чоловічого роду
(зовнішній вигляд чого-небудь; взірець; візерунок)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний узі́р узо́ри
родовий узо́ру узо́рів
давальний узо́ру, узо́рові узо́рам
знахідний узі́р узо́ри
орудний узо́ром узо́рами
місцевий на/в узо́рі на/в узо́рах
кличний узо́ре* узо́ри*

Словник синонімів

ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУСспец., ВИДрідко,ВЗІР[УЗІ́Р]рідко,ПОЗІ́Рдіал.;ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВАрідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́рідко, ЛИКзаст. (стосовно чого-небудь). Чорне убрання і гладко причесане волосся.. надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка); Загальний габітус фауни; Здалеку веселий вид має сільце (М. Коцюбинський); Він був ще молодий на взір та гарний з лиця (І. Нечуй-Левицький); Як узір хороший у сіна,.. то й сіно в ціні (Словник Б. Грінченка); У милого такий позір, як місячик ясний (коломийка); Зовнішністю [Твердохліб] нагадував поважного маститого академіка (І. Цюпа); Це був один заштатний дяк,.. ходив, однак, у подобі людини духовного стану (Олена Пчілка); Був се двадцятилітній парубчак, але, судячи по його поставі, можна було дати йому ледво [ледве] п’ятнадцять літ (І. Франко); На наших очах рік у рік міняють обличчя міста, села, робітничі селища (з журналу); А внизу - дивовижні снігові хмари різних кшталтів і форм (П. Козланюк); Земля міняє на очах своє лице (М. Рильський); Співай [пісне] йому [народові], що мінить лик землі, Що справедливості несе закони (М. Рильський).
ВІЗЕРУ́НОК (малюнок з поєднання різних ліній, кольорів і т. ін. на тканині, папері тощо), ВЗІР[УЗІ́Р], УЗО́Р, ВЗІРЕ́ЦЬ. Зроблю маленьку книжечку. Хрестами і візерунками з квітками кругом листочки обведу (Т. Шевченко); Настя швидко і спритно клала стібок за стібком. Рівно виступали по оксамиту візерунки (З. Тулуб); Спасибі ж, руки, вам за взори ці квітучі (М. Рильський); Десь років двадцять, певне, вже пройшло,.. Відколи клала я узір на тло Цієї рясно вишитої льолі (М. Бажан); Мати показала їй новий узор (М. Олійник); Вона була убрана в білу довгу сорочку, вишиту чудними взірцями (І. Нечуй-Левицький).
ПО́ГЛЯД (спрямування зору на когось, щось), О́КО[О́ЧІ], ЗГЛЯДрозм., ПО́ЗІРдіал.,ПО́ЗИРКдіал.,ВЗІР[УЗІ́Р]діал.В тім його погляді за похмурою байдужістю світилася іскра великої цікавості (І. Багряний); Панське око товар тучить, - недурно сказано (Марко Вовчок); Очі його упали на бабу Оришку, що сиділа на полу (Панас Мирний); Лежить [мати] - не застогне; Гасне світ у згляді... (переклад П. Грабовського); Коли її втомлений погляд, пронизуючи далечінь над містом, черкнув мій позір, мене покинула втома (О. Досвітній); В церкві.. панував виразний дух замкненої спільноти: цікаві позирки на чужинку,.. витрішки, смішки, перемовляння (О. Забужко); Мисль зразу в темний світ ся розбігала, блудив без цілі по хатині взір (І. Франко).