ВЗУВА́ТИ[УЗУВА́ТИ] (надівати на ноги взуття), НАЗУВА́ТИ, ОЗУВА́ТИрозм.,НАТЯГА́ТИрозм.,НАТЯ́ГУВАТИрозм.,ВСО́ВУВАТИ[УСО́ВУВАТИ]розм.,ВСУВА́ТИ[УСУВА́ТИ]розм. - Док.: взу́ти[узу́ти], назу́ти, озу́тирозм.натягну́ти[натягти́] розм.всу́нути[усу́нути]розм.Кажуть всі, що я великий: Сам взуваю черевики (М. Стельмах); Накинув [Оксен] піджак, узув у хатині чоботи і вийшов надвір (Григорій Тютюнник); Похапки назула вона на дівчинку старі заскорублі чоботи (Панас Мирний); Під вечір стало холодно, аж мусив озувати калоші (М. Коцюбинський); Він став квапливо натягувати чоботи (Ю. Бедзик); Марта Кирилівна.. ледве встигла всунути їх [ноги] в туфлі (І. Нечуй-Левицький).