-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив узна́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   узна́ймо
2 особа узна́й узна́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа узна́ю узна́ємо, узна́єм
2 особа узна́єш узна́єте
3 особа узна́є узна́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. узна́в узна́ли
жін.р. узна́ла
сер.р. узна́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
узна́вши

Словник синонімів

ВИВЧА́ТИщо (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ[УЧИ́ТИ], ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИчим,СТУДІЮВА́ТИкнижн.,ПРОХО́ДИТИрозм., ШТУРМУВА́ТИрозм., ВГРИЗА́ТИСЯ[УГРИЗА́ТИСЯ]в що, розм. рідко;ПІЗНАВА́ТИ, ВЗНАВА́ТИ[УЗНАВА́ТИ], СПІЗНАВА́ТИрозм. (осягати розумом явища дійсності, діставати істинне уявлення про кого-, що-небудь). - Док.: ви́вчити, опанува́ти, оволоді́ти, ви́студіювати, пройти́, пізна́ти, взна́ти[узна́ти], спізна́ти. В Зубівці є молоді гурток, Який вивчає мову Руставелі (М. Рильський); Вони починають учити європейські мови (Леся Українка); Вона говорила дітям, як вони.. повинні опановувати знання (О. Копиленко); Чудово оволодівши мовою, він з захопленням прочитав поему "Садді Ускендерій" великого Навої (І. Ле); Бачинський з Мартовичем студіювали право на університеті в Чернівцях (В. Стефаник); Тут [у другому класі] хлопці проходять нові шкільні науки (С. Васильченко); Нелегко давалася хлопцям наука.. Вгризалися в абетку все глибше (О. Гончар); Найдосконаліші види матерії й форми її руху не можна пізнати без вивчення тих простих, але загальних елементів, які розкриваються фізикою (з журналу); Колись грузинський письменник Казбегі, щоб добре взнати народ,.. пішов у чабани (П. Тичина); - Ти у світ іди, Милий синочку, Ти усе спізнай (С. Руданський).
ВИЗНАВА́ТИ (вважати дійовим, законним, стверджувати своєю згодою, позитивним ставленням право на існування кого-, чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИрозм.,УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВА́ТИ]розм. рідко. - Док.: ви́знати, призна́ти, узна́ти[взна́ти]. Він визнавав за жінкою більші права, ніж дає їй іслам (М. Коцюбинський); [Ольга:] Кохання - це найперша умова взаємовідносин між двома людьми. Як ви можете це не признавати! (Ірина Вільде); Лікарі порадили їй змінити оточення й виїхати на село в якусь родину, де.. хвора узнавала б чийсь авторитет (Леся Українка).
ДІЗНАВА́ТИСЯ[ДОЗНАВА́ТИСЯ] (з’ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВА́ТИ], ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИрозм.,ПРОЗНАВА́ТИрозм.,РОЗЗНАВА́ТИрозм.,ДОКО́ПУВАТИСЯрозм.,ДІЗНАВА́ТИ[ДОЗНАВА́ТИ]розм., НАЗНАВА́ТИрозм.,ВИЗНАВА́ТИдіал.,ДОСВІ́ДЧУВАТИСЯдіал.; ЧУ́ТИ, ДОЧУВА́ТИСЯрозм.,ПРОЧУВА́ТИрозм.,ПЕРЕЧУВА́ТИрозм.,ЗАЧУВА́ТИдіал. (з розмов, чуток, також із сл. з уст чиїх); ПОЧЕРПА́ТИ (з якогось джерела); ВИЧИ́ТУВАТИ, НАЧИ́ТУВАТИрозм. (читаючи). - Док.: дізна́тися[дозна́тися], дові́датися, узна́ти[взна́ти], зві́дати, допита́тися, пересві́дчитися, прові́дати, прозна́ти, розізна́ти, докопа́тися, дізна́ти[дозна́ти], назна́ти, ви́знати, досві́дчитися, почу́ти, дочу́тися, прочу́ти, перечу́ти, зачу́ти, почерпну́ти, ви́читати, начита́ти. Прибули [вчителі], щоб познайомитися з матір’ю, дізнатись про того бешкетника, так би мовити, з першоджерел (О. Гончар); Один у другого питаєм, Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умираєм (Т. Шевченко); Хоч тут і не дуже широке поле спостережень, але я ще не скучаю, бо щодня щось нового довідуюсь (Леся Українка); - Їздив же [Терентій] сьогодні до ігумені: взнавав, скільки пудів і по якій ціні буде приймати монастир небілений пісок (М. Стельмах); Я почав також у Ясенові У шинку чи де-небудь на дорозі Звідувать.., Чи в кого тут хлопець не втопився (І. Франко); Олег цікавився, з якого матеріалу зроблено літак, допитувався, що таке дюралюміній (Д. Бедзик); Шухновський,уважний, співчутливий, кожного разу пересвідчувався, чи краще я себе почуваю (Ю. Збанацький); [Сидір:] Та чи ви знаєте, що Параска провідала якось, що ви сватаєтесь (І. Карпенко-Карий); - Йду в село прознавати, як буде з землею (І. Чендей); Пішов [Еней] скрізь по полям шукати, щоб хто дорогу показав.. Щоб розізнати, розпитати, Бо в пекло стежки він не знав (І. Котляревський); Любив я в школі обмірковувати це, те, докопуватися до цього, до того (А. Тесленко); Що з того буде, коли порве [Міхонська] оце письмо, прочитає його? Тілько пошкодить ділу, а дізнатись нічого не дізнає (І. Франко); [Химка:] Хату хотів купувати [Іван]. Назнав, каже, двір, що продається (Панас Мирний); Не навчила вона її скрізь усе визнавати, підгледжувати (Грицько Григоренко); Перемагала [Палазя] свій жаль, як тільки могла, щоб люди не досвідчились (Ганна Барвінок); Я ще перед постом чула, що наймичка від них відійшла (Панас Мирний); Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися (Б. Грінченко); -- Так що ж з Омеляном? - Прочував краєчком вуха - у Вінницю послали його гостювати (М. Стельмах); "Про татуся я, доню, перечула". "О мамо!"- "Так, нема його на світі..." (П. Куліш); Про Обринських, як і давно, не зачуваю нічого особливого (О. Кобилянська); Так багато почерпнув Юрій практичних знань від заслуженого ветерана, ніби вдруге пройшов курс в інституті (А. Хижняк); Так уважно читає [дядько], що що де не вичитає, те пам’ятає (М. Коцюбинський); Треба слухать, може й справді Не так сонце сходить, Як письменні начитали... (Т. Шевченко).
ПІЗНАВА́ТИкого, що (виявляти в комусь, чомусь що-небудь знайоме), УПІЗНАВА́ТИ[ВПІЗНАВА́ТИ], ПРИЗНАВА́ТИрозм.,СПІЗНАВА́ТИрозм.;РОЗПІЗНАВА́ТИ, УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВА́ТИ] (за якимись ознаками, прикметами); ПРИЗНАВА́ТИСЯдо кого, розм. (виявляти себе знайомим з кимсь). - Док.: пізна́ти, упізна́ти[впізна́ти], призна́ти, спізна́ти, розпізна́ти, узна́ти[взна́ти], призна́тися. Умийся, серденько! Бо мати Он дивиться, й не пізнає Межи дітьми дитя своє (Т. Шевченко); Чепіга.. завмер, дивлячись на жінку, - він упізнав і не впізнав (С. Журахович); Настя дивилась на Гната й не признавала його (М. Коцюбинський); Брат сестри не спізнав (пісня); Я здалека розпізнаю в саду, на полі, на подвір’ї - хіба, мій друже, не твою рухливу постать? (О. Гончар); Мулла-дехкан увійшов до контори поважно і нескоро звернувся до Синявіна: досвід життя привчив уже взнавати, де начальство (І. Ле); [Ардент:] Не признавайся до нього перед людьми (Леся Українка).
ПЕРЕЖИВА́ТИщо (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); ЗАЗНАВА́ТИчого, що, ЗНА́ТИщо, ПІЗНАВА́ТИщо, СПІЗНАВА́ТИщо, УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВАТИ]що, ЗВІ́ДУВАТИщо, БА́ЧИТИщо, ЗАЖИВА́ТИщо, чого, ПІЗНАВА́ТИСЯз чим, рідше, ЗНА́ТИСЯз чим, розм., ВИДА́ТИщо, розм., ВИ́ДІТИщо, розм., ДІЗНАВА́ТИ[ДОЗНАВА́ТИ]чого, що, розм., ДІЗНАВА́ТИСЯ[ДОЗНАВА́ТИСЯ]чого, розм. (перев. про тяжкі, неприємні події, обставини); ДІЛИ́ТИ що, ПОДІЛЯ́ТИщо (разом з ким-небудь). - Док.: пережи́ти, зазна́ти, пізнати, спізна́ти, узна́ти[взна́ти], зві́дати, поба́чити, зажи́ти, пізна́тися, дізна́ти[дозна́ти], дізна́тися[дозна́тися], поділи́ти. В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як вона їх пережила (Панас Мирний); Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні (С. Васильченко); Не знали [солдати і трудівники] розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович); Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський); Багато вже взнали новоприбулі, багато витончених звірств на собі відчули (А. Хижняк); Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний); [Ханенко:] Та я тут ще не за морем, не пізнався ще з жадним горем (І. Франко); Не знавсь ти з мукою гіркою (П. Грабовський); - Ти гіршії біди видав (І. Котляревський); - Хіба ви від нас яку кривду виділи? (Г. Хоткевич); Зостанешся ти сиротою і дізнаєшся горя-біди (М. Старицький); Це та Галя, з якою вони вкупі росли, з якою ділили колись і горе і радість (О. Гончар). - Пор. 1. надиви́тися.