-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уздрі́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уздрі́мо, уздрі́м
2 особа уздри́ уздрі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уздрю́ уздримо́, уздри́м
2 особа уздри́ш уздрите́
3 особа уздри́ть уздря́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уздрі́в уздрі́ли
жін.р. уздрі́ла
сер.р. уздрі́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уздрі́вши

Словник синонімів

ПОБА́ЧИТИ (сприйняти зором), СПОСТЕРЕГТИ́, НАБА́ЧИТИрозм., НАГЛЯ́НУТИрозм., НАГЛЯ́ДІТИрозм., НАГЛЕ́ДІТИрозм., УГЛЕ́ДІТИ[ВГЛЕ́ДІТИ]розм.,УГЛЯ́ДІТИ[ВГЛЯ́ДІТИ]розм. рідше, ЗГЛЯ́ДІТИ[ЗОГЛЯ́ДІТИ]розм., ЗГЛЯ́ДІТИСЯ[ЗОГЛЯ́ДІТИСЯ]розм., ЗГЛЕ́ДІТИ[ЗОГЛЕ́ДІТИ]розм., ЗГЛЕ́ДІТИСЯ[ЗОГЛЕ́ДІТИСЯ]розм., ЗАГЛЯ́ДІТИрозм., ЗАГЛЕ́ДІТИрозм. рідше, ПОВИДА́ТИрозм., НАЗИ́РИТИрозм., РОЗЧО́ВПАТИрозм., УЗРІ́ТИ[ВЗРІ́ТИ], УЗДРІ́ТИ[ВЗДРІ́ТИ]заст., ЗО́ЧИТИзаст., ПОСТЕРЕГТИ́діал., УВИ́ДІТИдіал., ДОГЛЯ́НУТИдіал., ЗАГЛЯ́НУТИдіал., ЗАЗДРІ́ТИдіал., ЗУ́ЗДРІ́ТИдіал., ЗВИ́ДІТИдіал., ПОВИ́ДІТИдіал., УЗОРИ́ТИ[ВЗОРИ́ТИ]діал., ПОНАЗДИВИ́ТИСЯдіал.І знов Донеччина... і вітер верби хилить... Й не віриться, що знов побачу я село, давно покинуте, таке до болю миле... (В. Сосюра); Андрій не відразу спостеріг, що з-за нього, через його голову, дивиться на дівчину довготелесий Денис (Л. Дмитерко); Одного вечора набачив Тараса у тому садку художник Сошенко (Панас Мирний); Тут не страшно, моє серце, люде не наглянуть (Ганна Барвінок); - Ніколи й ніде ще мої не нагляділи очі Мужа такого, як той Одіссей (переклад Бориса Тена); Якось я нагледів Світлану в студентському гурті, що після лекцій виходив з інституту (Є. Гуцало); Юстина придивлялася, щоб побачити ворону, й не могла її угледіти (Б. Харчук); Назустріч їм виступив Максим. Вглядівши його нагло перед собою, торбешники.. перелякалися (І. Багряний); Зоглядів [Тарас] - щось у червоній плахті із жовтою на голові стрічкою (С. Васильченко); Микола зоглядівся, що в його не було ні шматка хліба, ні краплі води (І. Нечуй-Левицький); Він не зогледів, що я тут, коло хатніх дверей ховаюсь поза дубом (Марко Вовчок); Трохи повернув [Петро] голову, скосив очі і заглядів кінчик червоної хустки (С. Васильченко); Зайшла [Марися] на подвір’я й загледіла коло автобуса гурт чимось занепокоєних людей (О. Гончар); Чкурнем - і поки сонце зійде, Енея мусим повидать (І. Котляревський); Ледве вийшов [Славко] до сіней, назирив крізь відчинені двері, як на подвір’ї йшов до криниці мужик (Лесь Мартович); Просто на нього йшло п’ятеро озброєних людей. За снігом не можна було розчовпати - свої це чи чужі (Л. Первомайський); Аж зомліла [Ярина], як узріла; І старий заплакав, Як побачив на коневі Такого юнака (Т. Шевченко); Я собі ще дописував якусь роботу, а він, зочивши рукопис, узяв його перегортати, розглядати (А. Кримський); - Де він, той, як його - "американець"? - вже з сіней чути було голос. - Ану, най увижу його! (М. Томчаній); А я з гори на долині черемшину ріжу, Як догляну файну любку, на колінах лізу (коломийка); Вертілась [Настя] перед маленьким дзеркальцем,.. щоб хоч одним оком заглянути довгий кінець гарної хустки (М. Коцюбинський); Дівчатка ждуть мене.. Ховаються, біднятка, з цвітами, щоб Савицький не заздрів та не забрав їх їм (Уляна Кравченко); З засіка зуздріло маленьке мишеня, Що кошеня піймав кудлатий (Л. Боровиковський); Багато міст, містечок, сіл звидів Яким, мандруючи з цирковою трупою (С. Ковалів); [Голохвостий:] Як повидів я вас коло Владимира, то з тієї ночі і пропадаю (М. Старицький); Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався (П. Чубинський); - Ось же я портрет її покажу вам. Поназдивитесь! (А. Свидницький). - Пор. 1. ба́чити.
ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ[ЗАВВА́ЖИТИ]розм.,ЗАМІ́ТИТИрозм.,ЗАПРИМІ́ТИТИрозм.,ПІЙМА́ТИрозм.,НАСТЕРЕГТИ́ розм.,ЗВА́ЖИТИрозм.,ПОДИ́БАТИрозм.,УСТЕРЕГТИ́[ВСТЕРЕГТИ́]розм.,УСТЕРЕГТИ́СЯ[ВСТЕРЕГТИ́СЯ] розм.,НАЗОРИ́ТИрозм.,ПОСТЕРЕГТИ́діал.,ПОСТЕРЕГТИ́СЯ діал.,СПОСТЕРЕГТИ́СЯ діал., ПОКМІ́ТИТИ діал., ПРИКМІ́ТИТИ[ПРИКМЕ́ТИТИ] діал.,УКМІ́ТИТИ[ВКМІ́ТИТИ] діал.,НАВИДІ́ТИ діал.;ДОБА́ЧИТИ, ДОДИВИТИСЯ, ДОПИЛЬНУВА́ТИ, ВБА́ЧИТИ[УБА́ЧИТИ], ЗАБА́ЧИТИ розм.,УЗДРІ́ТИ[ВЗДРІ́ТИ] розм.,ОБА́ЧИТИ заст.,ДОГЛЯДІ́ТИСЯ діал. (сприймаючи зором). - Недок.: поміча́ти, приміча́ти, підміча́ти, спостеріга́ти, відзнача́ти[відзна́чувати], заува́жувати[завва́жувати], заміча́ти, заприміча́ти, настеріга́ти, зважа́ти, поди́бувати, устеріга́ти[встеріга́ти], устеріга́тися[встерігатися], постеріга́ти, кмі́тити, кмітува́ти, прикме́чувати[прикміча́ти], добача́ти, доба́чувати, вбача́ти[убача́ти], забача́ти, уздріва́ти[вздрівати], догляда́тися. В тих очеретяних джунглях .. людину помітиш хіба що з вертольота (О. Гончар); А я тебе давно уже примітив, як ти тоді у тому димовищі на ціле військо з шаблею ішов! (Л. Костенко); - Запах якийсь чи то тогорічний, чи то... - Ви це добре підмітили.. Це, знаєте, запах з могилок... (М. Хвильовий); Андрій не відразу спостеріг, що з-за нього, через його голову, дивиться на дівчину Денис (Л. Дмитерко); На галявині палахкотіло багаття. Христина одразу відзначила: це ті самі злочинці, котрих затримав батько (О. Бердник); Уже згасли наївно-рожеві фарби захід-сонця, - кожну з них я зауважив, за кожною пильно стежив (Д. Бузько); Замітив [Яким] укінці, що ніхто його не слухає, пігнав додому (С. Ковалів); Німий запримітив Лепетю лиш тепер, коли вона принесла своєму чоловікові на міст полуденок (П. Загребельний); В якусь мить хлопець піймав у її погляді щось схоже на співчуття (М. Руденко); Як я настерегла, що вона береться одного разу, - я й собі за нею назирцем побігла (Марко Вовчок); Синявін.. продовжив думку, не зваживши, що гість розтулив рижовусого рота, щоб відповісти на запитання (І. Ле); Ідучи горами, часто можна подибати такі сліди польського господарювання в краю (Г. Хоткевич); - Вже тринадцятий годочок з літа йде [дочці], не встережеш, як пробіжить п’ять років, а там - дівка ... (Я. Качура); [Чумак:] Протри-бо мерщій очі та гарненько доглядай, бо народу сила і не встережешся, як рибу з возів порозтягають (М. Кропивницький); - Впала вона мені добре в око, ледве я її назорив (Марко Вовчок); Давно постеріг [Федір], що з квартирантом коїться щось (Ю. Мушкетик); Ніхто - здавалося - навіть не постерігся, що посеред живих не стало одного (І. Франко); Так, роздумуючи, Целя й не спостереглася, коли була вже близько поштового будинку (І. Франко); П’ятого року по шлюбі молода Петриха стала юшитися і кидатися, як львиця. Покмітили то дівки та й молодиці в селі (Марко Черемшина); Прикмітивши якось, що панні дуже смакує вино, ..надумав він звабити її з допомогою сього Венериного служителя (переклад М. Лукаша); - А, і ви, Андрію, тут? Добрий вечір! А я вас і не вкмітив! (І. Чендей); А в печі пироги кипіли, А його очі навиділи (пісня); Вода кругами йде. Вже око рибакове Добачило у ній живу, тремтливу тінь (М. Рильський); - Коли вже ти вкрав пшеницю, а я допильнувала, то піди десь далеко (І. Нечуй-Левицький); Коли поїдеш навпростець З Охтирки пісками важкими.., То вбачиш бір (Я. Щоголів); Забачивши машину, дівчата несміло підняли руки (І. Цюпа); Як вискочив Грицько [з хати], то перше, що він уздрів при сірому ранковому півсвіті осінньому, то була його жінка, що стояла близько дверей (Б. Грінченко); Чи Чайчиха не обачила - сіла вона собі оддалік (Марко Вовчок); Співав [кобзар], та й поклав кобзу, а я не доглядівся, де вона, сів на неї та й потрощив (О. Стороженко).