ВУЗДЕ́ЧКА (частина збруї коня - ремені з вудилами, що надіваються на голову), ГНУЗДЕ́ЧКА, ВУЗДА́рідше, ГНУЗДА́рідко,УЗДА́рідше,УЗДЕ́ЧКАрідше, КАНТА́Рдіал.,КАНТА́РКА[КАНТА́РОК]діал.Струнко тримався [козак] на гнідому коневі з оздобленою сріблом вуздечкою (С. Добровольський); Він вів троє коней напувати, а вузди від всіх трьох намотав на руку (Г. Хоткевич); Кінь дзвенить уздою золотою (М. Рильський); Яків торкнув уздечкою і кінь поніс його в село (М. Стельмах); Підводились коні, бряжчали ланцюгами кантарок, почувши світанкову метушню конюхів (В. Кучер).