УЗГОЛІ́В’Я[УЗГОЛО́В’Я] (місце на постелі, куди лягають головою), НАГОЛІВ’Ярозм., ПРИГОЛІ́В’Я[ПРИГОЛОВ’Я]розм., ПРИ́ГОЛОВАЧдіал.; В ГО́ЛОВАХ (це місце або простір коло нього). Ніщо не говорило про те, що тут хтось мешкає, бо на ліжках не видно було навіть подушок в узголів’ї (П. Загребельний); Заснув раптово.. Всю ніч сиділа в наголів’ї мати І погляду не зводила сестра (А. Малишко); Зглянься і біль оджени од коханої дівчини, Фебе, Зглянься ласкаво і стань край приголов’я її (М. Зеров); Здавалося Андрієві, що як сіла вона звечора біля приголовача, то так і просиділа до ранку (Панас Мирний); Свічка блимала на столику в головах (М. Коцюбинський).