ВЕСТИ́СЯбезос. (бути звичаєм, загальноприйнятим правилом), ВОДИ́ТИСЯ, ПОВО́ДИТИСЯ, УЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ЗАВЕ́ДЕНОбезос.-присудк. сл. - Док.: повести́ся, узвича́їтися. Так велось у старосвітщину, що рада була старша од гетьмана (П. Куліш); Послів ввели к царю з пихою, Як водилося у Латин (І. Котляревський); Викосити леваду - то було синове діло, так уже повелося (С. Голованівський); - Це добре у вас заведено, що цілою громадою ви своїм молодятам допомагаєте на ноги стати (Панас Мирний). - Пор. уста́литися.

НАВЧИ́ТИСЯ[НАУЧИ́ТИСЯрідко]чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯчого і з інфін.;ПІДКУВА́ТИСЯз чого, в чому і без додатка, розм. (набути певного запасу необхідних знань, відомостей); НАПРАКТИКУВА́ТИСЯв чому, з інфін. і без додатка,НАТРЕНУВА́ТИСЯв чому, з інфін.,НАЛОВЧИ́ТИСЯперев. з інфін., розм., НАЛОМИ́ТИСЯ чого, до чого, з інфін., розм.,НАВИ́КНУТИз інфін., розм.,НАСОБА́ЧИТИСЯперев. з інфін. і без додатка, фам. (унаслідок досвіду, певної практики набути навичок, спритності, хисту в чому небудь);ПРИВЧИ́ТИСЯ з інфін., до чого,ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ з інфін., до чого,УЗВИЧА́ЇТИСЯ з інфін., розм.,ПРИНАТУ́РИТИСЯдіал. (виробити в собі навички, звичку до якоїсь справи, заняття). - Недок.: навча́тися[науча́тися], учи́тися[вчи́тися], вивча́тися, підко́вуватися, нало́млюватися, навика́ти, привча́тися, призвича́юватися, принату́рюватися. Навчитися грамоти; Навчитися грати на скрипці; Добре, ведіть, показуйте, Нехай стара мати Навчається, як дітей тих Нових доглядати (Т. Шевченко); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); Вона діставала змогу повчитися [на курсах], трохи підкуватися з політграмоти (Г. Коцюба); Потім так напрактикувався хлопець [у списуванні віршів], що й свої вже рифми [рими] підгонив, а то й цілі рядки (А. Головко); Мишко так наловчився орудувати мандатом адмірала і примовляти до всіх комендантів та начальників, що пробивав тепер найсильніші загороди й перепони (В. Кучер); - Він у мене з далекої землі, аж із Чорної Гори - десь аж за венграми. Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки (П. Куліш); Там якось і косить, і якось навіть жати Навик Ісакович, хоча нога й одна (М. Рильський); - Тихше, - просить співрозмовників господарка, - він [німець] по-нашому насобачився, не дай бог підслухає... (Ю. Яновський); Ховатись, бути пильним я вже привчився (Ю. Збанацький); Мені призвичаїтися до цієї складної науки трудно (Т. Масенко). - Пор. 1. вивча́ти.

УСТА́ЛИТИСЯ (закріпитися в певній формі), УЗВИЧА́ЇТИСЯ, ВСТАНОВИ́ТИСЯ[УСТАНОВИ́ТИСЯ], УКОРЕНИ́ТИСЯ[ВКОРЕНИ́ТИСЯ], ПРИЖИ́ТИСЯ, ПОВЕСТИ́СЯрозм. безос.;ЗАКОРЕНІ́ТИ (про щось негативне - міцно закріпитися). - Недок.: уста́люватися, узвича́юватися, встано́влюватися[устано́влюватися], встановля́тися[установля́тися], укорі́нюватися[вкорі́нюватися], укоріня́тися[вкоріня́тися], прижива́тися. Цілком усталилися на той час [XVI-XVII ст.] і епітети народнопісенних творів: коник сивенький, вороний; вода - тиха; річка - бистра (з журналу); Справді, не знаю, звідки встановилась за мною слава альтруїстки! (Леся Українка); Співанка могла увійти до збірника, закружляти льотом по всій країні, прижитися в народі на довгі роки (І. Волошин). - Пор. 1. вести́ся.