-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив узвича́їтися, узвича́їтись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   узвича́ймося, узвича́ймось
2 особа узвича́йся, узвича́йсь узвича́йтеся, узвича́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа узвича́юся, узвича́юсь узвича́їмося, узвича́їмось, узвича́їмся
2 особа узвича́їшся узвича́їтеся, узвича́їтесь
3 особа узвича́їться узвича́яться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. узвича́ївся, узвича́ївсь узвича́їлися, узвича́їлись
жін.р. узвича́їлася, узвича́їлась
сер.р. узвича́їлося, узвича́їлось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
узвича́ївшись

Словник синонімів

ВЕСТИ́СЯбезос. (бути звичаєм, загальноприйнятим правилом), ВОДИ́ТИСЯ, ПОВО́ДИТИСЯ, УЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ЗАВЕ́ДЕНОбезос.-присудк. сл. - Док.: повести́ся, узвича́їтися. Так велось у старосвітщину, що рада була старша од гетьмана (П. Куліш); Послів ввели к царю з пихою, Як водилося у Латин (І. Котляревський); Викосити леваду - то було синове діло, так уже повелося (С. Голованівський); - Це добре у вас заведено, що цілою громадою ви своїм молодятам допомагаєте на ноги стати (Панас Мирний). - Пор. уста́литися.
НАВЧИ́ТИСЯ[НАУЧИ́ТИСЯрідко]чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯчого і з інфін.;ПІДКУВА́ТИСЯз чого, в чому і без додатка, розм. (набути певного запасу необхідних знань, відомостей); НАПРАКТИКУВА́ТИСЯв чому, з інфін. і без додатка,НАТРЕНУВА́ТИСЯв чому, з інфін.,НАЛОВЧИ́ТИСЯперев. з інфін., розм., НАЛОМИ́ТИСЯ чого, до чого, з інфін., розм.,НАВИ́КНУТИз інфін., розм.,НАСОБА́ЧИТИСЯперев. з інфін. і без додатка, фам. (унаслідок досвіду, певної практики набути навичок, спритності, хисту в чому небудь);ПРИВЧИ́ТИСЯ з інфін., до чого,ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ з інфін., до чого,УЗВИЧА́ЇТИСЯ з інфін., розм.,ПРИНАТУ́РИТИСЯдіал. (виробити в собі навички, звичку до якоїсь справи, заняття). - Недок.: навча́тися[науча́тися], учи́тися[вчи́тися], вивча́тися, підко́вуватися, нало́млюватися, навика́ти, привча́тися, призвича́юватися, принату́рюватися. Навчитися грамоти; Навчитися грати на скрипці; Добре, ведіть, показуйте, Нехай стара мати Навчається, як дітей тих Нових доглядати (Т. Шевченко); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); Вона діставала змогу повчитися [на курсах], трохи підкуватися з політграмоти (Г. Коцюба); Потім так напрактикувався хлопець [у списуванні віршів], що й свої вже рифми [рими] підгонив, а то й цілі рядки (А. Головко); Мишко так наловчився орудувати мандатом адмірала і примовляти до всіх комендантів та начальників, що пробивав тепер найсильніші загороди й перепони (В. Кучер); - Він у мене з далекої землі, аж із Чорної Гори - десь аж за венграми. Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки (П. Куліш); Там якось і косить, і якось навіть жати Навик Ісакович, хоча нога й одна (М. Рильський); - Тихше, - просить співрозмовників господарка, - він [німець] по-нашому насобачився, не дай бог підслухає... (Ю. Яновський); Ховатись, бути пильним я вже привчився (Ю. Збанацький); Мені призвичаїтися до цієї складної науки трудно (Т. Масенко). - Пор. 1. вивча́ти.
УСТА́ЛИТИСЯ (закріпитися в певній формі), УЗВИЧА́ЇТИСЯ, ВСТАНОВИ́ТИСЯ[УСТАНОВИ́ТИСЯ], УКОРЕНИ́ТИСЯ[ВКОРЕНИ́ТИСЯ], ПРИЖИ́ТИСЯ, ПОВЕСТИ́СЯрозм. безос.;ЗАКОРЕНІ́ТИ (про щось негативне - міцно закріпитися). - Недок.: уста́люватися, узвича́юватися, встано́влюватися[устано́влюватися], встановля́тися[установля́тися], укорі́нюватися[вкорі́нюватися], укоріня́тися[вкоріня́тися], прижива́тися. Цілком усталилися на той час [XVI-XVII ст.] і епітети народнопісенних творів: коник сивенький, вороний; вода - тиха; річка - бистра (з журналу); Справді, не знаю, звідки встановилась за мною слава альтруїстки! (Леся Українка); Співанка могла увійти до збірника, закружляти льотом по всій країні, прижитися в народі на довгі роки (І. Волошин). - Пор. 1. вести́ся.