-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив узбро́ювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   узбро́юймо
2 особа узбро́юй узбро́юйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа узбро́юватиму узбро́юватимемо, узбро́юватимем
2 особа узбро́юватимеш узбро́юватимете
3 особа узбро́юватиме узбро́юватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа узбро́юю узбро́юємо, узбро́юєм
2 особа узбро́юєш узбро́юєте
3 особа узбро́ює узбро́юють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
узбро́юючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. узбро́ював узбро́ювали
жін. р. узбро́ювала
сер. р. узбро́ювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
узбро́юваний
Безособова форма
узбро́ювано
Дієприслівник
узбро́ювавши

Словник синонімів

ОЗБРО́ЮВАТИ (забезпечувати зброєю, військовим спорядженням), ЗБРО́ЇТИрідко, УЗБРО́ЮВАТИзаст.;ОПОЛЧА́ТИзаст., уроч. (також створювати ополчення з кого-небудь). - Док.: озброїти, узброїти, ополчи́ти. Вони [імператори Візантії] озброювали й нацьковували народ на народ (С. Скляренко); - Наш [пан].. знову почав козаків зброїти (Панас Мирний); - Мечі кувати раджу, народ узброювати слід (І. Ле); - Не час баритись! Ополчити весь народ! Іти до армії! (О. Полторацький).