узаконюватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | узако́нюватися, узако́нюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | узако́нюватиметься | узако́нюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | узако́нюється | узако́нюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| узако́нюючись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | узако́нювався, узако́нювавсь | узако́нювалися, узако́нювались |
| жін. р. | узако́нювалася, узако́нювалась | |
| сер. р. | узако́нювалося, узако́нювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| узако́нювавшись | ||