-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | узако́нювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | узако́нюймо |
| 2 особа | узако́нюй | узако́нюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | узако́нюватиму | узако́нюватимемо, узако́нюватимем |
| 2 особа | узако́нюватимеш | узако́нюватимете |
| 3 особа | узако́нюватиме | узако́нюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | узако́нюю | узако́нюємо, узако́нюєм |
| 2 особа | узако́нюєш | узако́нюєте |
| 3 особа | узако́нює | узако́нюють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| узако́нюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | узако́нював | узако́нювали |
| жін. р. | узако́нювала |
| сер. р. | узако́нювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| узако́нюваний |
| Безособова форма |
| узако́нювано |
| Дієприслівник |
| узако́нювавши |
Словник синонімів
УСТАНО́ВЛЮВАТИ [ВСТАНО́ВЛЮВАТИ] (робити що-небудь законним), УТВЕ́РДЖУВАТИ, УЗАКО́НЮВАТИ, ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, КАНОНІЗУВА́ТИ, ДЕКРЕТУВА́ТИ, НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. - Док.: установи́ти [встанови́ти], утве́рдити, узако́нити, легалізува́ти, канонізува́ти, декретува́ти, настанови́ти. Той, хто установив цей обряд.., не хотів і думати, щоби хоч щось могло пропасти дурно (Г. Хоткевич); Встановити порядок робочого дня; Старий Кухта й сам давненько вже думав над тим, як би узаконити за собою Гарасимову садибу (А. Іщук). Закон, який легалізує.. страйк (з журналу); Канонізувати робітниче свято; Уряд декретував і здійснив ряд заходів в інтересах народу (з журналу); - Що ми маємо для мужиків вигоду робити? Настановім собі таке право, що буде вигідне для нас (Лесь Мартович). - Пор. 1. запрова́джувати.