та й уже́. І все, й кінець. Підпара насував брови.— Тепер він [бунтар] панське бере, а пождіть трохи — візьме і ваше.. Забере в мене, в тебе, Максиме; а тоді і в бідніших. Від них життя не буде.. Що там! Постріляти та й вже (М. Коцюбинський); — Не відаю, як з кіньми…— Займемо, та й уже! (П. Загребельний).