ужалений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ужа́лений ужа́лена ужа́лене ужа́лені
родовий ужа́леного ужа́леної ужа́леного ужа́лених
давальний ужа́леному ужа́леній ужа́леному ужа́леним
знахідний ужа́лений, ужа́леного ужа́лену ужа́лене ужа́лені, ужа́лених
орудний ужа́леним ужа́леною ужа́леним ужа́леними
місцевий на/в ужа́леному, ужа́ленім на/в ужа́леній на/в ужа́леному, ужа́ленім на/в ужа́лених

Словник фразеологізмів

як (мов, ні́би і т. ін.) ужа́лений. 1. зі сл. відска́кувати, зіска́кувати і т. ін. Різко, рвучко. Ольга переступила поріг, підняла над головою свічку. Але в ту ж мить, мов ужалена, відскочила назад (І. Микитенко); Степан Васильович прокидається і, мов ужалений, зіскакує з ліжка: хтось міцно тарабанить у двері (М. Стельмах).

2. зі сл. закрича́ти, завереща́ти і т. ін. Раптово, несподівано. Марія, як ужалена, ляскотно заверещала й вискочила з хати (П. Панч).