-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уділи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уділі́мо, уділі́м
2 особа уділи́ уділі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уділю́ уді́лимо, уді́лим
2 особа уді́лиш уді́лите
3 особа уді́лить уді́лять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уділи́в уділи́ли
жін.р. уділи́ла
сер.р. уділи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уді́лений
Безособова форма
уді́лено
Дієприслівник
уділи́вши

Словник синонімів

НАДІЛИ́ТИкого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.),УДІЛИ́ТИ[ВДІЛИ́ТИ]кому що,ДА́ТИкому що;НАГОРОДИ́ТИрозм. (перев. чимось небажаним, неприємним);ОБДАРУВА́ТИ[ОБДАРИ́ТИзаст.][ОДАРИ́ТИзаст.][ОДАРУВА́ТИзаст.] (чимось хорошим). - Недок.: наділя́ти, уділя́ти[вділя́ти], дава́ти, нагоро́джувати, обдаро́вувати[обдаря́ти][одаря́ти][одаро́вувати]. Одна людина не може багато [зробити], навіть коли природа наділила її щедрими дарами і добрими побажаннями (О. Довженко); Вміла мати брови дати.., Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати (Т. Шевченко); Всю дорогу мати нарікала на свою нещасливу долю, що з усіх боків ошукала її: спочатку нагородила чоловіком-невдахою, а потім підкинула оцього опришка, оцього неслухняного Миколу (Ю. Збанацький); Вередує запізніла весна. Наче розсердившись, що їй заважають обдарувати землю теплом (А. Хижняк). - Пор. II. 3. надава́ти.
ПРИДІЛЯ́ТИ (віддавати комусь, чомусь певний час, певне місце, увагу), ПРИСВЯ́ЧУВАТИ, УДІЛЯ́ТИ[ВДІЛЯ́ТИ], НАДАВА́ТИрозм. - Док.: приділи́ти, присвяти́ти, уділи́ти[вділи́ти], нада́ти. Це був сором, пекучий сором, що він не приділяв синові уваги, розпустив його (О. Донченко); Ївга.. далеко не ввесь день присвячувала доні: мала дитина одбирала в неї чимало часу (Л. Яновська); Він давав їй ті короткі, наче безтямні оповіді, ведучи розмову з панночкою, котра теж уділяла йому далеко більше уваги, ніж паням (Олена Пчілка); Ядзя тим залицянням лікаря не надавала жодної ваги (Н. Кобринська).