-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив удружи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   удружі́мо, удружі́м
2 особа удружи́ удружі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа удружу́ удру́жимо, удру́жим
2 особа удру́жиш удру́жите
3 особа удру́жить удру́жать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. удружи́в удружи́ли
жін.р. удружи́ла
сер.р. удружи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
удружи́вши

Словник синонімів

ПРИСЛУЖИ́ТИСЯ (стати у пригоді комусь), ПОСЛУЖИ́ТИ, УДРУЖИ́ТИрозм. - Недок.: прислу́жуватися. В селі його називали бунтівником. Ми самі хотіли бути такими і раділи, коли можна було чимсь йому прислужитись (П. Панч); З невеличкої скриньки, схожої на чемодан, вона витягла святкове вбрання, яке, мабуть, довго чекало нагоди, щоб послужити Уляні Денисівні на такому великому святі (І. Цюпа); - Я тут привіз тобі дещо, - загадково зашепотів Федот і розв’язав великий важкий мішок. - Маю на складі хлопців знайомих, от і удружили, спасибі їм (Григорій Тютюнник).