-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив удосто́ювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   удосто́юймо
2 особа удосто́юй удосто́юйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа удосто́юватиму удосто́юватимемо, удосто́юватимем
2 особа удосто́юватимеш удосто́юватимете
3 особа удосто́юватиме удосто́юватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа удосто́юю удосто́юємо, удосто́юєм
2 особа удосто́юєш удосто́юєте
3 особа удосто́ює удосто́юють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
удосто́юючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. удосто́ював удосто́ювали
жін. р. удосто́ювала
сер. р. удосто́ювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
удосто́юваний
Безособова форма
удосто́ювано
Дієприслівник
удосто́ювавши

Словник синонімів

I. НАГОРОДИ́ТИкого, що - чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон.;ВІДЗНА́ЧИТИ (виділити кого-, що-небудь серед інших похвалою, нагородою тощо); ВИ́НАГОРОДИТИ (дати що-небудь як нагороду за якісь послуги або заслуги, плату за працю тощо); ПРЕМІЮВА́ТИ (перев. грішми); УДОСТО́ЇТИ[ВДОСТО́ЇТИ] кого-що, книжн. (визнати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання тощо); УШАНУВА́ТИ[ВШАНУВА́ТИ], ПОШАНУВА́ТИ розм. (чим - оцінюючи заслуги, нагородити кого-небудь чимось на знак пошани). - Недок.: нагоро́джувати, жа́лувати, відзнача́ти, винагоро́джувати, преміюва́ти, удосто́ювати[вдосто́ювати], ушано́вувати[вшано́вувати]. Даліло, мила, за твоє кохання Чим можу я тебе нагородити? (Леся Українка); ..По прибутті в Англію англійський король за вірну службу нібито пожалував [Денікіну] титул лорда (О. Гончар); Відзначити передовиків; Треба винагородити хлопців за бездобичну екскурсію, дати їм грошей і пустити трохи погуляти (Г. Хоткевич); Удостоїти конкурсну роботу золотої медалі; Сумлінно й ретельно підтримував Петро Конашевич тих, хто його вшанував гетьманською булавою (З. Тулуб); Похвалити мусять, а може, цяцечкою пошанують - яку-небудь гарнесеньку на ріжок або на шию (Марко Вовчок).