ПОЛІ́ПШИТИСЯ (стати кращим, досконалішим, більш задовільним тощо), ПОЛІ́ПШАТИ, ПОКРА́ЩАТИ, ПОЛУ́ЧЧАТИрозм.;УДОСКОНА́ЛИТИСЯ[ВДОСКОНА́ЛИТИСЯ], ПОПРА́ВИТИСЯ, ВИ́ПРАВИТИСЯрідше (про справу, становище, яке склалося, і т. ін. - змінитися на краще); ПІДНЕСТИ́СЯ, ПІДНЯ́ТИСЯ[ПІДІЙНЯ́ТИСЯ], ПІДВИ́ЩИТИСЯ (про настрій). - Недок.: полі́пшуватися, удоскона́люватися[вдоскона́люватися], поправля́тися, виправля́тися, підно́ситися, підніма́тися[підійма́тися], підви́щуватися. Маю добру надію, що Ваш принаймні матеріальний стан мусить поліпшитись (Леся Українка); Поляки хоч і встигли вже обвалувати з усіх боків свій табір, але настрій від цього не поліпшав (П. Панч); Коли родився ти, а наші обставини трошки покращали, то дванадцять літ, дванадцять літ ми тільки й жили тим, що от, нарешті, ти будеш учитися (Г. Хоткевич); Упивались і чужої І своєї крові!.. - А получчали? ..ба де-то! Ще гіршими стали (Т. Шевченко); Збагатилися і удосконалилися синтаксично-фразеологічні конструкції української мови (з наукової літератури); З приїздом на Різдво Тасі відносини поправилися (М. Коцюбинський); Федір Іполитович прочитав ту кляту статтю від першого слова до останнього. Настрій од того йому не піднісся (Ю. Шовкопляс); Вже сотні знають про втішну новину. Піднімався дух у в’язнів, вони відчували себе людьми, здатними боротися (А. Хижняк); Настрій його підвищився. Все на світі здавалося чудовим, забарвилося сонцем і радістю (З. Тулуб). - Пор. кра́щати.