-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив удовольни́тися, удовольни́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   удовольні́мося, удовольні́мось, удовольні́мся
2 особа удовольни́ся, удовольни́сь удовольні́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа удовольню́ся, удовольню́сь удовольнимо́ся, удовольнимо́сь, удовольни́мся
2 особа удовольни́шся удовольните́ся, удовольните́сь
3 особа удовольни́ться удовольня́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. удовольни́вся, удовольни́всь удовольни́лися, удовольни́лись
жін.р. удовольни́лася, удовольни́лась
сер.р. удовольни́лося, удовольни́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
удовольни́вшись

Словник синонімів

ОБМЕ́ЖУВАТИСЯчим (задовольнятися чим-небудь незначним, недостатнім), УДОВОЛЬНЯ́ТИСЯ[ВДОВОЛЬНЯ́ТИСЯ], ОБХО́ДИТИСЯ, ОБМЕЖО́ВУВАТИСЯрідше, ОБГАНЯ́ТИСЯдіал. - Док.: обме́житися, удовольни́тися[вдовольни́тися], обійти́ся, обігна́тися. Володя цим не обмежувався. Він вирішив вивчити весь процес роботи (О. Донченко); Бери, купуй, коли тільки є за що!Одначе не дуже розгонився купувати заробітчанський люд, вдовольняючись більше витрішками (О. Гончар); Сподіваюся, що, може, Страшевич трохи обійдеться й буде скромніший в своїх вимаганнях (М. Грушевський); Цензор викине конче статтю. Може, й викине, побачимо, хоч там знов-таки нема мене, я лиш обганяюся, як і скрізь, загальними гадками (М. Коцюбинський).