-1-
дієслово доконаного виду
(підтримати)

Словник відмінків

Інфінітив уде́ржати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уде́ржмо
2 особа уде́рж уде́ржте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уде́ржу уде́ржимо, уде́ржим
2 особа уде́ржиш уде́ржите
3 особа уде́ржить уде́ржать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уде́ржав уде́ржали
жін.р. уде́ржала
сер.р. уде́ржало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уде́ржаний
Безособова форма
уде́ржано
Дієприслівник
уде́ржавши

Словник синонімів

ПІДТРИ́МУВАТИ (не давати упасти, похилитися комусь, чомусь), ПІДДЕ́РЖУВАТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ, ПІДПИРА́ТИ, ПІДСТРАХО́ВУВАТИ, ПОПИРА́ТИрозм. - Док.: підтри́мати, підде́ржати, притри́мати, приде́ржати, утри́мати[втри́мати], уде́ржати[вде́ржати], підпе́рти, підстрахува́ти. В саду, в глухій алеї, кульгає пані, її запобігливо підтримує економ (С. Васильченко); Одною рукою піддержує [Тур] бранку, а другою править коня (П. Куліш); Володко вертівся на човні так, що аж доводилось його за полу притримувати (Ірина Вільде); - Щось вітер нині розігрався, - сказав один парубок, придержуючи капелюха на голові (Н. Кобринська); Кассандра поривається кинутись з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею (Леся Українка); І сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор полку у руці втримав (М. Рильський); [Муза:] Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви, Він чесно поляже, Товаришам скаже: "Я вдержав, держіть тепер ви!" (Леся Українка); Ми з Жабі йшли поруч, близько притиснувшись одне до одного, захищаючись од вітру та тримаючи одно одного по вибоїнах потрощеного бруку (О. Досвітній); На пні сиділа молодиця, Підперши щоку кулаком (Л. Боровиковський); Тепер спускатися доводиться по слизькій, стрімкій стіні, чіпляючись за найменші виступи, підстраховуючи один одного (з журналу); Люда стояла в сінях, босими міцними ногами попираючи ляду (Л. Первомайський).
СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. - не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ[ВГАМО́ВУВАТИ], ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ[ВТАМО́ВУВАТИ]рідше,ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ], ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ[ПРИГА́ШУВАТИ], УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯз чим,ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм., УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,ТЛУМИ́ТИрозм.,ЗАТИСКА́ТИрідше,ЗАТИ́СКУВАТИрідше. - Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти[вгамува́ти], погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти[втамува́ти], заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти[вдуши́ти], придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́тиіз сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). - Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона [баба], її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); - Ні, ні! - без жалю давив я у собі всякий протест, - ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); [Прісцілла:] То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський).
СТРИ́МУВАТИ (не радити, не дозволяти робити, здійснювати щось, відмовляти від якогось вчинку, дій і т. ін.), СПИНЯ́ТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм.,УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,УГО́ВКУВАТИ[ВГО́ВКУВАТИ]розм. - Док.: стри́мати, спини́ти, утри́мати[втри́мати], придержати, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], уго́вкати[вго́вкати]. Вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, .. але Тоня не зробила цього, бо хіба може вона прикувати його до себе..! (О. Гончар); [Старшина первий:] Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Т. Шевченко); Збери всі човни, що остались, І гарно зараз їх оправ; Придерж своїх, щоб не впивались, І сю Сицилію остав (І. Котляревський); - Овва, Миколо! Овва! Так не годиться голові! Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова, - здержував Чабанця десяцький (І. Нечуй-Левицький); Довго вони вдвох говорили, довго впиняла вдова Загірня Оленку, лякала її світом широким, людьми чужими (П. Куліш). - Пор. 1. затри́мувати.
-2-
дієслово доконаного виду
(витримати) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив уде́ржати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уде́ржмо
2 особа уде́рж уде́ржте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уде́ржу уде́ржимо, уде́ржим
2 особа уде́ржиш уде́ржите
3 особа уде́ржить уде́ржать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уде́ржав уде́ржали
жін.р. уде́ржала
сер.р. уде́ржало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уде́ржаний
Безособова форма
уде́ржано
Дієприслівник
уде́ржавши

Словник синонімів

ПІДТРИ́МУВАТИ (не давати упасти, похилитися комусь, чомусь), ПІДДЕ́РЖУВАТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ, ПІДПИРА́ТИ, ПІДСТРАХО́ВУВАТИ, ПОПИРА́ТИрозм. - Док.: підтри́мати, підде́ржати, притри́мати, приде́ржати, утри́мати[втри́мати], уде́ржати[вде́ржати], підпе́рти, підстрахува́ти. В саду, в глухій алеї, кульгає пані, її запобігливо підтримує економ (С. Васильченко); Одною рукою піддержує [Тур] бранку, а другою править коня (П. Куліш); Володко вертівся на човні так, що аж доводилось його за полу притримувати (Ірина Вільде); - Щось вітер нині розігрався, - сказав один парубок, придержуючи капелюха на голові (Н. Кобринська); Кассандра поривається кинутись з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею (Леся Українка); І сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор полку у руці втримав (М. Рильський); [Муза:] Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви, Він чесно поляже, Товаришам скаже: "Я вдержав, держіть тепер ви!" (Леся Українка); Ми з Жабі йшли поруч, близько притиснувшись одне до одного, захищаючись од вітру та тримаючи одно одного по вибоїнах потрощеного бруку (О. Досвітній); На пні сиділа молодиця, Підперши щоку кулаком (Л. Боровиковський); Тепер спускатися доводиться по слизькій, стрімкій стіні, чіпляючись за найменші виступи, підстраховуючи один одного (з журналу); Люда стояла в сінях, босими міцними ногами попираючи ляду (Л. Первомайський).
СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. - не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ[ВГАМО́ВУВАТИ], ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ[ВТАМО́ВУВАТИ]рідше,ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ], ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ[ПРИГА́ШУВАТИ], УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯз чим,ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм., УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,ТЛУМИ́ТИрозм.,ЗАТИСКА́ТИрідше,ЗАТИ́СКУВАТИрідше. - Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти[вгамува́ти], погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти[втамува́ти], заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти[вдуши́ти], придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́тиіз сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). - Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона [баба], її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); - Ні, ні! - без жалю давив я у собі всякий протест, - ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); [Прісцілла:] То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський).
СТРИ́МУВАТИ (не радити, не дозволяти робити, здійснювати щось, відмовляти від якогось вчинку, дій і т. ін.), СПИНЯ́ТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм.,УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,УГО́ВКУВАТИ[ВГО́ВКУВАТИ]розм. - Док.: стри́мати, спини́ти, утри́мати[втри́мати], придержати, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], уго́вкати[вго́вкати]. Вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, .. але Тоня не зробила цього, бо хіба може вона прикувати його до себе..! (О. Гончар); [Старшина первий:] Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Т. Шевченко); Збери всі човни, що остались, І гарно зараз їх оправ; Придерж своїх, щоб не впивались, І сю Сицилію остав (І. Котляревський); - Овва, Миколо! Овва! Так не годиться голові! Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова, - здержував Чабанця десяцький (І. Нечуй-Левицький); Довго вони вдвох говорили, довго впиняла вдова Загірня Оленку, лякала її світом широким, людьми чужими (П. Куліш). - Пор. 1. затри́мувати.

Словник відмінків

Інфінітив уде́ржати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уде́ржмо
2 особа уде́рж уде́ржте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уде́ржу уде́ржимо, уде́ржим
2 особа уде́ржиш уде́ржите
3 особа уде́ржить уде́ржать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уде́ржав уде́ржали
жін.р. уде́ржала
сер.р. уде́ржало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уде́ржаний
Безособова форма
уде́ржано
Дієприслівник
уде́ржавши

Словник синонімів

ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИрозм.,ПЕРЕТРИВА́ТИрозм., ВДЕ́РЖАТИ[УДЕ́РЖАТИ] розм. рідко, ВИ́ДИХАТИрозм. рідко, ВИ́ТРИВАТИдіал.; ДОТРИ́МАТИСЯ, ДОДЕ́РЖАТИСЯ (до певного часу); ПЕРЕВАРИ́ТИрозм., ПЕРЕТРАВИ́ТИрозм. (перев. з запереч. н е - важко, через силу переносити кого-, що-небудь). - Недок.: витри́мувати, виде́ржувати, зно́сити, перено́сити, вите́рплювати, перете́рплювати, пережива́ти, терпі́ти, вино́сити, дотри́муватися, доде́ржуватися, перева́рювати, перетра́влювати. Раїса чує, що ноги її не витримають, ось-ось підігнуться (М. Коцюбинський); Його залізне тіло витримувало й не таку біганину (Ю. Яновський); Її змучене, помарніле лице скинулось на лице людини, що видержала важку хворобу (І. Нечуй-Левицький); Хай на Сибір засилають, - Ми всі тортури знесем! (пісня); Минуло стільки літ у самоті... Не вірила, що можна у житті Таке перенести, Таке перетерпіти... (Л. Забашта); Там батько.. Не витерпів лихої долі, Умер на панщині! (Т. Шевченко); Багато всякого лиха та горя довелося йому [Шевченкові] пережити на своєму віку (Панас Мирний); Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік (І. Франко); За те, що син тебе кохає, Що внук матусенькою зве, - Вона усе перестраждає, Вона усе переживе (М. Гірник); Мою любов я тільки їй [Україні] віддам! За муки всі, що винесла в неволі (В. Сосюра); - Ми спільно перетривали тисячні пригоди і негоди (І. Франко); "Пустіть!.. кричить Рябко: - не будь я песький син, Коли вже вдержу більш!.." (П. Гулак-Артемовський); Цілий тиждень Сергій провалявся в бараку, ледве видихав (Г. Коцюба); Йому ще байдуже, але бідна Настя навряд чи витримає (М. Коцюбинський); Скрутно прийшлася година голодна: З осені хліб купували; ..Всилу додержались, поки робота Знову у полі відкрилась (І. Манжура); Не переварюю я Масла, дуже він масний, гумовий, а от не впіймав за руку - не тягни до буку, як каже закарпатець Михайло (А. Хижняк); - Страх не люблю ябед, просто не перетравлюю їх зовсім (М. Чабанівський).
ВИ́ТРИМАТИ (зберегти свої властивості, попередній стан, незважаючи на дію великої ваги, тиску, удару, стрімкого руху чого-небудь і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ВДЕ́РЖАТИ[УДЕ́РЖАТИ], ПЕРЕНЕСТИ́ (температуру). - Недок.: витри́мувати, виде́ржувати, перено́сити. Всі бурі витримав наш корабель (В. Мисик); Не видержав тонкий зубок - перепався надвоє (Панас Мирний); Віз не вдержав і... загув - тріснув до розвори! (С. Олійник); Багато видів плодових гібридів перенесли мороз і розцвіли (О. Довженко).