-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уда́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уда́ймо
2 особа уда́й уда́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уда́м удамо́
2 особа удаси́ удасте́
3 особа уда́сть удаду́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уда́в удали́
жін.р. удала́
сер.р. удало́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уда́вши

Словник синонімів

ЗМОГТИ́ (виявитися в змозі, в силі щось зробити),ЗУМІ́ТИ, СПРОМОГТИ́СЯ, ПРИМОГТИ́діал.,ПРИМОГТИ́СЯдіал.,УДА́ТИ[ВДА́ТИ]діал.;УМУДРИ́ТИСЯ[ВМУДРИ́ТИСЯ], ПРИМУДРИ́ТИСЯ, УХИТРИ́ТИСЯ[ВХИТРИ́ТИСЯ], УХИТРУВА́ТИСЯ[ВХИТРУВА́ТИСЯ] (застосовуючи спритність, хитрощі та ін.). - Недок.: змага́тирідкоспромага́тися, умудря́тися[вмудря́тися], примудря́тися, ухитря́тися[вхитря́тися]. - Вона пішла за своїм почуттям, .. а ти? Чи змогла б? Чи вистачило б духу? (О. Гончар); Більшість садиб уже так-сяк забудовані. Хто як зумів (А. Головко); Падь була невелика. Наче якийсь велетень сокирою вирубав її в горах, але не спромігся прорубати гору наскрізь (М. Трублаїні); Вже більш мати нічого не примогла сказати (Марко Вовчок); Чи вдасть любити так пана Славка панночка молода, ..що потребує ще сама проводу й опіки, то за це не можу ручити (Лесь Мартович); На обіцянки вона не дуже надіялася і при своїх злиднях умудрилася зібрати кілька десятків яєчок і пішла на базар купити бобу та сірників (С. Чорнобривець); Поки Ян примудрився добути кисет з кишені штанів, Марія й Стахурський лежали мовчки (Ю. Смолич); - Мені не цікаво, в кого і за яку ціну ви ухитрилися придбати мій кровний виграш (І. Ле). - Пор. умі́ти.
НАСЛІ́ДУВАТИкого, що (перейнявши, засвоївши, зображати, виражати з можливою точністю чиї-небудь дії, рухи, звуки тощо або ознаки, особливості чого-небудь);КОПІЮВА́ТИ (наслідувати з максимальною точністю, у всьому); ІМІТУВА́ТИкнижн. (кого - майстерно наслідувати, звичайно жартома, пародіюючи; що - підроблятися під справжні рухи, міміку, голос і т. ін.); ВІДТВО́РЮВАТИщо (передавати з максимальною точністю); ПОВТО́РЮВАТИ[ПОВТОРЯ́ТИ]що (робити якісь дії, жести і т. ін. точно так, як перед цим хтось інший); ПЕРЕДАВА́ТИщо,УДАВА́ТИ[ВДАВА́ТИ]що (імітувати чиї-небудь рухи, голос, міміку і т. ін.); ПІДРОБЛЯ́ТИ[ПІДРО́БЛЮВАТИ]що (наслідуючи, робити подібним до чого-небудь природного, вродженого);ПІДРОБЛЯ́ТИСЯ[ПІДРО́БЛЮВАТИСЯ]під кого-що (наслідуючи, ставати подібним до когось, чогось). - Док.: скопіюва́ти, зімітува́ти, відтвори́ти, повтори́ти, переда́ти, уда́ти[вда́ти], підроби́ти, підроби́тися. Вони [шпаки] наслідують в піснях багатьох пташок (О. Копиленко); Широкою рукою черпають з народного джерела наші поети, користуючись елементами народного стилю, а не копіюючи той чи інший пісенний зразок (М. Рильський); Хома несподівано тонким, верескливим голосом імітує скрипку (О. Гончар); Ро́боти імітують діяльність людини; Жержеля артистично відтворює величаву і церемоніальну ходу корови, горду посадку її голови (І. Волошин); Ведмідь.. повторив точно те, що зробив Гриць: вчепився лапами за трапик і спокійнісінько виліз на палубу (Д. Ткач); Леонід Семенович передав навіть саму вчителеву міну співання (І. Нечуй-Левицький); Безтурботно подививсь [Преображенський] у вікно, постукав об стіл пальцями, удаючи барабанну трель маршу (І. Ле); Особливо любив я підробляти голос і рухи різних знайомих людей (Л. Смілянський); Вадикові на цей раз чомусь здалось, що сестричка підробляється під матір - так само розтягує слова і так само категорично вимовляє "вставай" (Ю. Збанацький).
УДАВА́ТИ[ВДАВА́ТИ]кого, якого (поводитися, триматися як хто-небудь, надавати собі якогось вигляду з певною метою), ПРИКИДА́ТИСЯким, яким, ВИДАВА́ТИіз сл. себе, за кого, ПІДРОБЛЯ́ТИСЯ[ПІДРО́БЛЮВАТИСЯ]під кого, КО́РЧИТИперев. із сл. з себе, розм., ПРИБИРА́ТИСЯпід кого, розм., ПРИСТАВЛЯ́ТИ діал., ПРИСТАВЛЯ́ТИСЯ діал.; ПРИДУ́РЮВАТИСЯрозм. (навмисне поводитися як дурна або наївна людина). - Док.: уда́ти[вда́ти], прики́нутися, ви́дати, підроби́тися, приста́вити, ско́рчити, напусти́ти, прибра́тися, придури́тися. Три дні я удавав із себе хворого (Ю. Яновська); Вона голосом силкувалася вдавати тих звірів чи людей, про яких казала (Б. Грінченко); - А ти хто такий? - прикидаючись незнайком, запитав Дорош (Григорій Тютюнник); Мотаючись по світу, Геннадій Курай зробив висновок, що найкраще видавати себе за якусь знаменитість (І. Цюпа); Він таки справді підроблявся під Робінзона, цей нестрижений (Ю. Збанацький); - Товаришу сержант!.. що ви з себе Швейка корчите? (О. Гончар); Прибиратися під Наполеона (П. Панч); Ви думаєте, він грошенят не має? Овва! Він тільки приставляється нещасним (Грицько Григоренко). - Пор. II. 1. надава́ти.
УДАВА́ТИ[ВДАВА́ТИ]що (діючи певним чином, приховувати свої справжні наміри, почуття тощо з певною метою), ПОКА́ЗУВАТИ, ПРИКИДА́ТИСЯ, ІНСЦЕНУВА́ТИ. - Док.: уда́ти[вда́ти], показа́ти, прики́нутися, інсценува́ти, почини́тисязаст.Він старанно вдавав, що сказане цим молодиком його не обходить (Ю. Шовкопляс); Кожний намагався показати, що він не злякався (М. Коцюбинський); Молода намагалася вгадати: спить її чоловік чи тільки прикидається (М. Томчаній); Олександр Бєляєв обманює командира ворожого міноносця, інсценуючи масове самогубство команди підводного човна (з журналу); Починилась моя дружина хворою (Леся Українка).