-1-
прикметник
(успішний) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний уда́лий уда́ла уда́ле уда́лі
родовий уда́лого уда́лої уда́лого уда́лих
давальний уда́лому уда́лій уда́лому уда́лим
знахідний уда́лий, уда́лого уда́лу уда́ле уда́лі, уда́лих
орудний уда́лим уда́лою уда́лим уда́лими
місцевий на/в уда́лому, уда́лім на/в уда́лій на/в уда́лому, уда́лім на/в уда́лих

Словник синонімів

ВДА́ЛИЙ[УДА́ЛИЙ] (який точно, чітко розкриває, відбиває суть чого-небудь), ВЛУ́ЧНИЙ, ВДА́ТНИЙ[УДА́ТНИЙ]. І. Котляревський і В. Гоголь відібрали і творчо використали ті теми, образи, прийоми давньої української драматургії, які виявилися найбільш вдалими (з журналу); Зауваження майстра були хоча й суворі, але влучні (О. Іваненко); Скільки вдатних афоризмів.. "Апокаліпсиса" чарують людей і досі (Леся Українка).
ДО́БРИЙ (який відповідає високим вимогам, наділений позитивними якостями), ХОРО́ШИЙ, ГА́РНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ДОСТО́ЙНИЙ, ВДА́ЛИЙ[УДА́ЛИЙ], ВДА́ТНИЙ[УДА́ТНИЙ], ПРИСТО́ЙНИЙ, СЛА́ВНИЙрозм., ЛО́ВКИЙрозм., ЛА́ДНИЙрозм., ДОБРЯ́ЧИЙрозм., ПОРЯ́ДНИЙрозм., ЛЕ́ПСЬКИЙрозм., ВА́ЖНИЙрозм., ВАЖНЮ́ЩИЙпідсил. розм.,ДОБРЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДО́БРЕ́НЬКИЙрозм., ГОДЯ́ЩИЙрозм., ПРЕДО́БРИЙпідсил. розм.,ПРЕХОРО́ШИЙпідсил. розм.,ПРЕГА́РНИЙпідсил. розм.,НА СЛА́ВУрозм., БРА́ВИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.Од доброго коріння добрий і пагонець одійде; од доброго батька - добра й дитина (прислів’я); Хоч і риба потерушка, та хороша юшка (прислів’я); Надійшли жнива, достигла Василева пшениця, - така гарна, колос у колос (Марко Вовчок); - Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку] Бог навернув (Н. Кобринська); Як я йшов на вигнання, багато спалив я Навіть достойних пісень (переклад М. Зерова); Він з радістю відчув, що портрет виходить вдалий (З. Тулуб); Скільки вдатних афоризмів, високопоетичні образи та натхненний настрій "Апокаліпсиса" чарують людей і досі (Леся Українка); Село Новобугівка ніколи не мало пристойної школи (М. Стельмах); - Славного кабанчика моя Ганя відгодувала (М. Зарудний); В рідний дім моряк приплине, Ясноокий, молодий, Воїн ловкий, хоч куди (М. Стельмах); - Син говорив мені, що у вас ладна бібліотека (І. Франко); [Кряж:] Добрячий кавалерист був колись Омелян Самопал.. (М. Зарудний); Меблі порядні, з першого погляду видно, що роблені на замовлення (Ірина Вільде); А той Білий та був собі козарлюга лепський (збірник "Легенди та перекази"); [Печериця:] А нуте, давайте: "Ой чук-брик! з рогом бик!" Важна пісня! (Панас Мирний); - Важнющий кінь: хоч самому гетьманові (З. Тулуб); Дай, думаю, пошию штани шкіряні..Добренні вийшли, на завидки всім (О. Гончар); - Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти (Б. Грінченко); Хівря була дівка годяща, була хазяйка (Г. Квітка-Основ’яненко); Люде обоє прехороші! Нікому не можна ганьби дати (Ганна Барвінок); Настрій складався прегарний (Ю. Яновський); Затертий старим салом та часником борщ був на славу (Л. Дмитерко); Є і пиво, і мед бравий, і ренського вволю (Л. Глібов); Тепер іскажу вам, ґазди мої славні, що й весна буде файна, ..зорі так приповідають (Г. Хоткевич). - Пор. непога́ний.
ЗДІ́БНИЙ (який має природні здібності до чогось), ЗДА́ТНИЙрідше, УДА́ТНИЙ[ВДА́ТНИЙ], ВДА́ЛИЙ, КЕБЕ́ТЛИВИЙрозм.,КЕБЕ́ТНИЙрозм.,СПОСІ́БНИЙ[СПОСО́БНИЙ]розм.,СТЕ́ПНИЙрозм.,ЗДА́НИЙдіал.,ХИСТКИ́Йдіал.,ДОТЕ́ПНИЙрідко, УДА́ЛИЙрідко, УДА́НИЙ[ВДА́НИЙ]рідко.Кульжан виявилася надзвичайно здібною і в тринадцять років вміла і шити, і варити, і валяти повсть, і вишивати (З. Тулуб); Надзвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському й по-німецькому (М. Коцюбинський); Чіпка до хазяйства такий удатний (Панас Мирний); Дуже кебетлива дитина (Словник Б. Грінченка); Хлопець був дотепний, кебетний (А. Кримський); - Не буде екзаменів.. Я була виготовила одну групу спосібніших хлопців, та діло стало за Законом Божим (Леся Українка); - Старша дочка ваша і гарна, й добра, і до всього степна, хазяйновита (І. Нечуй-Левицький); - Ну ж, Меласю! Дівчина, так дівчина, на диво здана! - каже дід, всміхаючись (Марко Вовчок); - Донька моя, Вікторія, змалечку до шиття хистка (В. Логвиненко); - Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого не дотепний? (казка); Він до всього вданий (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. таланови́тий.
УСПІ́ШНИЙ (який супроводжується або завершується успіхом), ЩАСЛИ́ВИЙ, ВДА́ЛИЙ[УДА́ЛИЙрідше], УДА́ТНИЙ[ВДА́ТНИЙ]рідше;БЛАГОПОЛУ́ЧНИЙкнижн.,ЩА́СНИЙрозм.; БЛИСКУ́ЧИЙ, ТРІУМФА́ЛЬНИЙ (з дуже великим успіхом). Тільки підтягнувши артилерію, нашим військам вдалося розгорнути успішний наступ (Григорій Тютюнник); Тим часом Максимові стало відомо, що вдала висадка великого десанту відбулася (Н. Рибак); Дехто розказував про свої вдатні чи не зовсім вдатні останні екзамени (І. Нечуй-Левицький); За місяць у Кудрейка не було вже жодного невлучання. Уперте тренування давало блискучі наслідки (О. Донченко).