удава́тися
1
дієслово недоконаного виду
| Інфінітив | удава́тися, удава́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | удава́ймося, удава́ймось | |
| 2 особа | удава́йся | удава́йтеся, удава́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | удава́тимуся, удава́тимусь | удава́тимемося, удава́тимемось, удава́тимемся |
| 2 особа | удава́тимешся | удава́тиметеся, удава́тиметесь |
| 3 особа | удава́тиметься | удава́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | удаю́ся, удаю́сь | удаємо́ся, удаємо́сь, удає́мся |
| 2 особа | удає́шся | удаєте́ся, удаєте́сь |
| 3 особа | удає́ться | удаю́ться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| удаючи́сь | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | удава́вся, удава́всь | удава́лися, удава́лись |
| жін. р. | удава́лася, удава́лась | |
| сер. р. | удава́лося, удава́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| удава́вшись | ||
ВКЛИ́НЮВАТИСЯ [УКЛИ́НЮВАТИСЯ] у що (міститися клином, вузькою смугою в чому-небудь), ВРІ́ЗУВАТИСЯ [УРІ́ЗУВАТИСЯ], ВРІЗА́ТИСЯ [УРІЗА́ТИСЯ], ВГАНЯ́ТИСЯ [УГАНЯ́ТИСЯ], ВГО́НИТИСЯ [УГО́НИТИСЯ] рідше, ВДАВА́ТИСЯ [УДАВА́ТИСЯ] рідше. - Док.: вклини́тися [уклини́тися], врі́затися [урі́затися], ввігна́тися [увігна́тися], вгна́тися [угна́тися], вда́тися [уда́тися]. Тільки у двох чи трьох місцях жовтіли обмілини, які вузенькими смужками вклинювалися в берег (О. Донченко); Це гористе місце мальовничим півострівцем врізувалося в річище Пруту (Ірина Вільде); Глибокою долиною врізається вона [річка] між скелисті гори і співає свою весняну пісню (С. Чорнобривець); Перед Левантиною лежала стежка, що вганялася вглиб гаю (Б. Грінченко); Найбільшою частиною - Лановим - увігналось це село в польові простори (Є. Кротевич); Місце над морем. Море вдається затокою в скелистий берег (Леся Українка).
ЗВЕРТА́ТИСЯ (спрямовувати свої слова, свою мову до кого-небудь), ОБЗИВА́ТИСЯ [ОЗИВА́ТИСЯ], ОКЛИКА́ТИСЯ, УДАВА́ТИСЯ, АПЕЛЮВА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИСЯ заст., УДАРЯ́ТИСЯ [ВДАРЯ́ТИСЯ] розм., заст., ОБЕРТА́ТИСЯ рідко. - Док.: зверну́тися, обізва́тися [озва́тися], окли́кнутися, уда́тися, апелюва́ти, адресува́тися, уда́ритися [вда́ритися], оберну́тися. Терпіння зраджувало стару, але вона не виказувала цього і спокійно звернулася до Юлі: - Візьми, дитино, відерце та принеси мені води (Григорій Тютюнник); - Нічим не проймеш! - апелюють жінки вже до мене (О. Довженко); Васька, до якого адресувався бригадир, щось вигукнув (П. Панч); З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича (Панас Мирний).
УДАВА́ТИСЯ [ВДАВА́ТИСЯ] (завершуватися, здійснюватися успішно), ВИХО́ДИТИ, ЛА́ДИТИСЯ, ЛАДНА́ТИСЯ розм., ВИГОРЯ́ТИ [ВИГОРА́ТИ рідше] розм.; ВИТАНЦЬО́ВУВАТИСЯ розм. - Док.: уда́тися [вда́тися], ви́йти, ви́горіти, ви́танцюватися. Грицько мучився зараз, хоч і намагався приховати це і розповідати якомога спокійніш. І це йому навіть удавалося (А. Головко); Банкет вийшов на славу (Панас Мирний); Без учителя чогось діло не ладилось, і співи скоро спинилися (С. Васильченко); Сподіваюсь, що і з "Хліборобом" діло вигорить (Леся Українка).
УДА́ТИСЯ [ВДА́ТИСЯ] (мати від народження, від природи певні якості), УРОДИ́ТИСЯ [ВРОДИ́ТИСЯ], ЗАРОДИ́ТИСЯ заст., ЗАВДА́ТИСЯ заст. - Недок.: удава́тися [вдава́тися], заро́джуватися, завдава́тися. Порфир, бач, русявий удався (О. Гончар); Люди дивуються, що я весела.. А я зроду така вдалася (Марко Вовчок); Чорнобрива, кароока, Вилитая мати. Тілько смутна, невесела... Чого б сумувати? Або, може, вже такою воно й уродилось? (Т. Шевченко); - Та й недобрий же який цей Грицько.. І зародиться таке лихе, і завдасться таке люте! (Панас Мирний).
ЩАСТИ́ТИ безос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ [УДАВА́ТИСЯ], ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯ розм., ІТИ́СЯ [ЙТИ́СЯ] розм., ЩАСТИ́ТИСЯ розм., ПЛУ́ЖИТИ розм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПАЙДИ́ТИ діал. - Док.: пощасти́ти, поталани́ти, повезти́, підвезти́, вда́тися [уда́тися], пофорту́нити, повести́ся, піти́ся, пощасти́тися розм. рідше. Жили [хлопці] .. у дружбі, в мирі. Взагалі, як кажуть, їм щастило (П. Дорошенко); Не кожному таланить до неї [квітки едельвейс] добратись (з газети); Іван усе програвав і сердивсь; Каленикові везло: йшла раз у раз карта (М. Коцюбинський); Боролися ви один з одним, і.. тішилися, коли одному удавалося побороти другого (Г. Хоткевич); Іще не вдавалось нікому отак переплисти ріку (М. Упеник); - Гарного маєте, братова, сина. А мені не фортунить на сина, - з жалем говорить [Мирон] до Галі (М. Стельмах); Коли не ведеться, то й курка не несеться (прислів’я); Який той Тимошко щасливий! Йому все йдеться! Все йому йде в руку! (І. Нечуй-Левицький); Досі в Бориславі йому щастилося: він надибав на кілька багатих жил воску (І. Франко); Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, .. - гляди й подохне або вовк поїсть (збірник "Україна сміється"); Таки мені не добриться: .. поковзнулась і впала (Словник Б. Грінченка); Йому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільше (Словник Б. Грінченка).
удава́тися / уда́тися в подро́биці (то́нкощі). Дуже багато приділяти уваги чому-небудь, як правило, другорядному, несуттєвому. Леґіник ображався і платив тою ж самою монетою, неґречно вдаючися в подробиці, чіпаючи навіть таку делікатну матерію, як питання літ (Г. Хоткевич).
удава́тися / уда́тися в подро́биці (то́нкощі). Дуже багато приділяти уваги чому-небудь, як правило, другорядному, несуттєвому. Леґіник ображався і платив тою ж самою монетою, неґречно вдаючися в подробиці, чіпаючи навіть таку делікатну матерію, як питання літ (Г. Хоткевич).