-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | угруща́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | угруща́ймо |
2 особа | угруща́й | угруща́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | угруща́тиму | угруща́тимемо, угруща́тимем |
2 особа | угруща́тимеш | угруща́тимете |
3 особа | угруща́тиме | угруща́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | угруща́ю | угруща́ємо, угруща́єм |
2 особа | угруща́єш | угруща́єте |
3 особа | угруща́є | угруща́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
угруща́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | угруща́в | угруща́ли |
жін. р. | угруща́ла |
сер. р. | угруща́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
угруща́вши |
Словник синонімів
УМОВЛЯ́ТИ [ВМОВЛЯ́ТИ] (впливати словами, просити згодитися на що-небудь), ПЕРЕКО́НУВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ до чого, на що, з інфін. і без додатка, СХИЛЯ́ТИ до чого, УГОВО́РЮВАТИ [ВГОВО́РЮВАТИ] розм., УГОВОРЯ́ТИ [ВГОВОРЯ́ТИ] розм. рідше, АГІТУВА́ТИ розм., ОБРОБЛЯ́ТИ розм., ЄДНА́ТИ заст.; УСОВІЩА́ТИ [ВСОВІЩА́ТИ], УГО́ВКУВАТИ [ВГО́ВКУВАТИ] розм., УГО́ВТУВАТИ [ВГО́ВТУВАТИ], УРЕЗО́НЮВАТИ розм., УЛА́МУВАТИ розм., ОБЛА́МУВАТИ рідше, УГРУЩА́ТИ [ВГРУЩА́ТИ] діал. (з докорами, пересилюючи опір); УЛЕ́ЩУВАТИ [ВЛЕ́ЩУВАТИ], УЛЕЩА́ТИ [ВЛЕЩА́ТИ], ЗМА́НЮВАТИ (з лестощами, обіцянками). - Док.: умо́вити [вмовити], перекона́ти, намо́вити, схили́ти, уговори́ти [вговори́ти], загітува́ти, оброби́ти, уго́вкати [вговкати], уго́втати [вго́втати], урезо́нити, улама́ти, облама́ти, улести́ти [влестити], змани́ти. Старости робили своє діло; вони умовляли, уговорювали.. стару Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко); Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату (Панас Мирний); - Під школу нам згодиться палац, - завзято переконував хліборобів Олександр Палійчук (М. Стельмах); - Намовляйте до повстання старого й малого (І. Нечуй-Левицький); Як стара не вговоряла Катрю, не послухала дівчина (Марко Вовчок); - Та як він скаже, коли не знає? - уговкували Анну жінки (І. Франко); - Вона кого хочеш уговтає, - засміялася Христя (В. Кучер); Навіть коли батько або мати урезонюють її, вона здатна таке бовкнути, від чого немов кістка стає тобі поперек горла (Ю. Шовкопляс); Уламати старого Зубківського було нелегко (П. Панч); Отож як перед Спасом я був у вас і стали ви мене вгрущати, щоб не сумував, загомоніли до мене ласкаво (Ганна Барвінок). - Пор. блага́ти.