угрупувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | угрупува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | угрупу́ймо | |
| 2 особа | угрупу́й | угрупу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | угрупу́ю | угрупу́ємо, угрупу́єм |
| 2 особа | угрупу́єш | угрупу́єте |
| 3 особа | угрупу́є | угрупу́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | угрупува́в | угрупува́ли |
| жін.р. | угрупува́ла | |
| сер.р. | угрупува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| угрупо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| угрупо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| угрупува́вши | ||