угрупувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | угрупува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | угрупу́ймо | |
2 особа | угрупу́й | угрупу́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | угрупу́ю | угрупу́ємо, угрупу́єм |
2 особа | угрупу́єш | угрупу́єте |
3 особа | угрупу́є | угрупу́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | угрупува́в | угрупува́ли |
жін.р. | угрупува́ла | |
сер.р. | угрупува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
угрупо́ваний | ||
Безособова форма | ||
угрупо́вано | ||
Дієприслівник | ||
угрупува́вши |