угрупувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив угрупува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   угрупу́ймо
2 особа угрупу́й угрупу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа угрупу́ю угрупу́ємо, угрупу́єм
2 особа угрупу́єш угрупу́єте
3 особа угрупу́є угрупу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. угрупува́в угрупува́ли
жін.р. угрупува́ла
сер.р. угрупува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
угрупо́ваний
Безособова форма
угрупо́вано
Дієприслівник
угрупува́вши