угрупований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний угрупо́ваний угрупо́вана угрупо́ване угрупо́вані
родовий угрупо́ваного угрупо́ваної угрупо́ваного угрупо́ваних
давальний угрупо́ваному угрупо́ваній угрупо́ваному угрупо́ваним
знахідний угрупо́ваний угрупо́вану угрупо́ване угрупо́вані
орудний угрупо́ваним угрупо́ваною угрупо́ваним угрупо́ваними
місцевий на/в угрупо́ваному, угрупо́ванім на/в угрупо́ваній на/в угрупо́ваному, угрупо́ванім на/в угрупо́ваних