-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив угороди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   угороді́мо, угороді́м
2 особа угороди́ угороді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа угороджу́ угоро́димо, угоро́дим
2 особа угоро́диш угоро́дите
3 особа угоро́дить угоро́дять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. угороди́в угороди́ли
жін.р. угороди́ла
сер.р. угороди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
угороди́вши

Словник синонімів

ВСТРОМЛЯ́ТИ[УСТРОМЛЯ́ТИ]що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ[УСТРО́МЛЮВАТИ], ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ[УТИКА́ТИ], ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИчим,ВГЛИ́БЛЮВАТИ[УГЛИ́БЛЮВАТИ]рідше; ВГАНЯ́ТИ[УГАНЯ́ТИ], ВГОРО́ДЖУВАТИ[УГОРО́ДЖУВАТИ], ВСА́ДЖУВАТИ[УСА́ДЖУВАТИ], ВГА́ЧУВАТИ[УГА́ЧУВАТИ] (з силою); ВПИНА́ТИ[УПИНА́ТИ], ВПИНА́ТИСЯ[УПИНА́ТИСЯ], ВПИВА́ТИСЯ[УПИВА́ТИСЯ]чим (зубами, жалом). - Док.: встроми́ти[устроми́ти], застроми́ти, строми́ти, вткну́ти[уткну́ти], ввіткну́ти[увіткну́ти], заткну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти, вгли́бити[угли́бити], ввігна́ти[увігна́ти], вгна́ти[угна́ти], вгороди́ти[угороди́ти], всади́ти[усади́ти], вгати́ти[угати́ти], вп’ясти́[уп’ясти́], впну́ти[упну́ти], впну́тися[упну́тися], впи́тися[упи́тися]. Я встромляв в неї чотири палички, і картоплина перетворювалась на коняку (І. Багмут); Комар присів на лоб, Щоб з усієї сили свій гострий носик устромить (Л. Глібов); Він втикає у землю заступа і чекає (О. Донченко); Писар.. уткнув пакет в щілину дверей (І. Нечуй-Левицький); Дід постукав обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок за цвяшком (З. Тулуб); Узяв [Пищимуха] вилки, з розгону вгородив їх у стегно качки й підняв його вгору (Панас Мирний); - Чоловік із жалю ніж би собі в груди всадив (О. Кобилянська); Він підскочив до саней і з розмаху вгатив сокиру в рожен (М. Стельмах); Вп’ясти кігті в руку; Собака впивається зубами в тіло (А. Хижняк).
ПОМІЩА́ТИ (надавати місце комусь, чомусь, розташовувати що-небудь десь), ВМІЩА́ТИ[УМІЩА́ТИ], ВМІ́ЩУВАТИ[УМІ́ЩУВАТИ], ПРИМІЩА́ТИ[ПРИМІ́ЩУВАТИ], ПРИСТРО́ЮВАТИ, ПРИМО́ЩУВАТИрозм.,ПРИСТОСО́ВУВАТИрозм.,ВГОРО́ДЖУВАТИ[УГОРО́ДЖУВАТИ]діал.;ВСА́ДЖУВАТИ[УСА́ДЖУВАТИ] (про живі істоти - саджати всередину чогось). - Док.: помісти́ти, вмісти́ти[умісти́ти], примісти́ти, пристро́їти, примости́ти, пристосува́ти, вгороди́ти[угороди́ти], всади́ти[усади́ти]. На другий день Онисько перевіз Йосипову худібчину і помістив у противній через сіни хаті (Панас Мирний); Денис Іванович.. вивертає з коренем холоднуваті гриби і ледве вміщує їх в руках (М. Стельмах); Орест уміщує бюст під рослиною, а дошку ставить тим часом біля стіни (Леся Українка); На возі Аниця за погонича сіла спереду, а Йвана примістила іззаду (Лесь Мартович); В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин (В. Собко); Маланка примощує зручніш прядку і починає прясти (Ю. Яновський); Тарантас був місткий. Два чемодани Долгова стали позаду кузова, саквояж - на передній лавочці, поруч з клунком Шевченка, а Шевченків чемодан ямщик пристосував у себе в ногах (З. Тулуб); Ізтрудом, при помочі панича З., вгородив його [мішок] на поличку над своєю головою (І. Франко); - У клітку золоту Всаджу тебе [пташку] я сам І все, чого захочеш, Тобі я радо дам! (І. Франко). - Пор. 1. кла́сти, 1. ста́вити.